У Великій Британії музиканти відтворили звуки закінчення Першої світової

Музичний дует Field Music з Великої Британії підготував перформанс, який відтворює у звуковому форматі останні моменти перед закінченням Першої світової війни, коли було оголошено про перемир'я.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на The Guardian.

 Фото: Imperial War Museum

Девід і Пітер Бревис взяли за основу документ "Кінець війни". Це знімок з Імперського військового музею, який відобразив точну хвилину припинення військових дій.

Цей проект брати приурочили до сторіччя з дня закінчення Першої світової війни, а в січні вони влаштують два перформанси в Лондоні і Манчестері, засновані на їхній інтерпретації.

Такі знімки робили для того, щоб визначити координати ворожої артилерії, та використовували як один з методів звукової розвідки.

Прямо за лінією фронту ставили шість мікрофонів, кожен з них підключався до тонкого дроту. Дріт починав рухатися, коли мікрофон вловлював звук, і кидав тінь на фотоплівку.

Таким чином вдавалося зробити "фотографію звуку". Завдяки сучасним технологіям слухачі перформансу зможуть відчути, як затихають вібрації від гармат.

Презентація відновлених звуків відбудеться 24 та 31 січня.

Читайте також:

Перша світова. Чи всі уроки засвоєні?

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками