Українська правда
Історична правда

Перша світова. Чи всі уроки засвоєні?

Павло Клімкін _ Неділя, 11 листопада 2018, 01:57
Версія для друку
Павло Клімкін
міністр закордонних справ України

Європа й увесь світ відзначають 100-річчя завершення Першої світової війни. Війни, яка не оминула й України. Більше того, з нами вона обійшлася особливо жорстоко. Адже найзапекліші битви Східного фронту відбулися саме на українській землі, і при цьому українці змушені були воювати по обидва боки фронту.

Проте пам'ять про цю війну в нашій національній свідомості майже знівельована.

Ми практично нічого не знаємо про її перебіг, а головне – ми не переживаємо її трагедію на емоційному рівні, у нас стерте співчуття до мільйонів її жертв. Мабуть, це тому, що спогади про власне світову війну потім були затінені ще страшнішими жахами війни громадянської.

Свою роль, безперечно, зіграла й радянська пропаганда, яка роздувала революційний пафос, а героїв та жертв "імперіалістичної" війни відверто занедбала. Однак ані перше, ані друге пояснення не може служити виправданням. Пам'ять про Першу світову маємо відроджувати, як і багато інших переломних подій власної історії.

 Підготовка до битви. Волинь, 1916 рік

На відміну від нас, інші європейські народи вже давно навчилися відзначати скорботні роковини Першої світової війни достойно і мудро.

Нащадки колишніх ворогів спільно віддають шану усім полеглим, тримаючись за руки, як це зробили ще 1984 року Президент Франції Франсуа Міттеран і канцлер Німеччини Гельмут Коль.

Для сьогоднішніх європейців та війна – це передусім світова трагедія, яка забрала життя мільйонів невинних жертв, змусила стріляти один в одного людей, які могли і мали б бути добрими сусідами і друзями.

Перша, а за нею і Друга світова стали застереженням для наступних поколінь – таке не повинне повторитися! І сьогоднішній Європейський Союз якраз і є відповіддю на ці застереження.

Іще п’ять років тому я б з упевненістю сказав, що Європа повністю засвоїла уроки обох світових воєн. Проте російська агресія проти України й гібридна війна, яку Москва нав’язала всьому світові, змушує знову й знову аналізувати події столітньої давності й порівнювати їх із сьогоденням.

Перш за все, і досі не до кінця зрозумілими лишаються справжні причини найбільшої і найкривавішої на той час бійні в історії людства. Причому билися не якісь дикуни, а цивілізовані народи, які, здавалося б, не повинні були б собі дозволяти воєн без надзвичайно вагомих мотивів.

Конкретна причина начебто відома кожному школяреві – це вбивство в Сараєво сербськими націоналістами австро-угорського ерцгерцога Фердінанда. Проте насправді це привід, а не причина.

 Ерцгерцог Франц Фердинанд та герцогиня Софія Гогенберг на сходах Ратуші в Сараєво

Докладніше:

Принцип доміно. З чого почалася Велика Війна

І якщо вже на те пішло, то це привід для локального конфлікту Австро-Угорщини та Сербії, і аж ніяк не 38 держав з населенням в 1,5 мільярда людей (а це три чверті тогочасного населення Землі!).

Різні теорії щодо справжніх причини, які уже понад сто років висувають науковці, з замахом на Фердінанда не мають нічого спільного.

Дослідники говорять передусім про конфлікт політично-економічних інтересів старих імперій, Великої Британії і Франції, та нової Німецької імперії, яка почала бурхливо розвиватися.

Одні звинувачують амбітного кайзера Вільгельма, який прагнув нового переділу світу, другі твердять, що це Лондон і Париж хотіли зупинити зростання Німеччини, треті вважають, що однаково винними були всі головні учасники.

Цікавою видається теорія, що війну спровокувала Російська імперія, чия розвідка через Белград організувала убивство австрійського вельможі сербськими руками.

Метою було узяти під свою опіку Балкани та інші слов’янські народи, а також захопити Стамбул-Константинополь і морські виходи з Чорного в Середземне море. Якщо це так – то виходить, що і сто років тому Росія була в полоні тих же параноїдальних ідей, що й сьогодні: імперія, панславізм, лідерство у православ’ї.

Теорій багато, та все-таки лишається відчуття, що всі вони хоч і мають раціональне зерно, але певною мірою підігнані вже постфактум. Не такими вже й гострими були суперечності, щоб заради них покласти 10 мільйонів солдат і безліч цивільного населення та перетворити на руїни півконтиненту.

Солдати Німецької імперської армії, убиті біля річки Стохід, літо 1916 року

Докладніше:

Битва під Ковелем. Щоденник офіцера Першої світової

 

Тому деякі дослідники припускають, що у світову війну одну за одною 38 держав затягнули тодішні гіпертрофовані уявлення про честь і союзницькі зобов’язання. Інші ж учені просто констатують, що причиною світової війни стала ціла низка фатальних збігів обставин.

Відомо, що війною повіяло ще за кілька років до катастрофи. Проте великої бійні, схоже, справді ніхто не хотів, навіть тоді, коли вона вже фактично почалася. У крайньому разі йшлося про нетривалу переможну кампанію.

Якщо це так – то виходить, що вся Європа, зі своєю культурою і наукою, філософією і гуманізмом, політичним і дипломатичним досвідом, кодексом шляхетності і врешті-решт з християнською мораллю, раптом опинилася в ситуації, коли якась ірраціональна сила проти її волі затягає її у вир величезної війни, якої насправді ніхто не бажає. Погодьтеся, жити у світі, де можливі подібні незбагненні "вири", не дуже-то й безпечно.

До певної міри парадоксальні також і результати Першої світової.

Характерно, що жодна з імперій так і не досягла тих цілей, з якими вступала в конфлікт.

Натомість війна вивільнила шалену соціальну та національну енергію гноблених класів і народів Європи.

У результаті – монархії змінилися республіками, Німецька, Австро-Угорська, Російська й Османська імперії – розвалилися, а на їх місці постали численні нові національні держави.

Можна сказати, що Перша світова війна досягла не тих результатів, які переслідували її учасники, а тих, яких прагнула ще "Весна націй" 1848 – 1849 років!

Але такий розвиток подій цілком відповідав історичній логіці.

Ця логіка, на жаль, дала збій на обширах Російської імперії, суспільні процеси в якій завжди значно відставали від загальноєвропейських.

Спочатку усе начебто йшло за правильним сценарієм – падіння монархії й демократія в Петрограді, проголошення незалежних національних держав, у тому числі й Української народної республіки.

Але потім сталася Жовтнева контрреволюція, рейдерське захоплення влади тоталітарною сектою більшовиків, які попри всю інтернаціоналістську демагогію зрештою відновили Російську імперію під фейковою вивіскою СРСР.

Вирватися з цієї імперії-концтабору вдалося лиш тим кільком народам, в яких міцнішими були національна свідомість і європейська самоідентифікація. Тоді Україна, на жаль, не потрапила в їхнє число, історичну логіку й справедливість нам вдалося відновити тільки через 70 років комуністично-колоніального кошмару.

Перша світова саме нам, українцям, дала дуже важливий і важкий урок: державність України і єдність народу мають бути нашими найвищими національними цінностями!

Як уже зазначалося, мільйони українських вояків були змушені стріляти один в одного, воюючи в складі російської та австро-угорської армій. Це була страшна національна драма і рана, а тимчасом війна так наче навмисне насміхалася з нас.

В австрійській армії були сформовані українські етнічні частини – Українські січові стрільці. Хлопці чесно билися й умирали за цісаря, але плекали надію, що прийде час і вони воюватимуть за незалежну Україну.

Сотник Українського легіону січових стрільців Ю. Бузиновський із солдатами його сотні, 1915(?) рік 

 

Перший свій бій стрільці прийняли на Борецькому й Ужоцькому перевалах, а битися їм довелося не з ким іншим, як з кубанськими козаками, етнічними українцями і прямими нащадками запорожців. І в знаменитій битві на горі Маківка 1915 року українці також воювали й гинули по обидва боки лінії фронту.

Висновок простий: народ, який не має власної держави завжди ризикує тим, що його сини убиватимуть один одного в інтересах чужих імперій або просто в чужих інтересах.

Щойно в 1918 році було проголошено незалежну Україну, як українські вояки двох ворогуючих імперій пліч-о-пліч стали під синьо-жовті знамена, а в січні 1919 року відбулося й офіційне об’єднання УНР і ЗУНР.

 Молебень на Софійській площі в Києві з нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. Цивільні познімали головні убори. В центрі – Симон Петлюра та Володимир Винниченко. 22 січня 1919 року

Тим не менше Росія завжди намагалася грати на колишній розділеності нашої нації й усіляко культивувала неприязнь між українцями Сходу та Заходу. Міф про дві України – "злу бандерівську" і "хорошу проросійську" – і сьогодні є одним із основних в арсеналі кремлівської пропаганди. Майдани 2004 та 2014 років, а особливо збройна відсіч російській агресії показали, що ніщо так не згуртовує націю, як спільна висока мета і спільний ворог.

Власне кажучи, нинішню гібридну війну Росії проти України і всього демократичного світу теж можна вважати віддаленим наслідком тих потужних тектонічних процесів, які зрушила з місця Перша світова війна. Ідеться про патологічну неспроможність чи навіть відмову Москви засвоїти уроки історії. (Знову збій логіки в Росії, яка ментально застрягла десь у ХІХ столітті!).

Прецедент вже мав місце, і наслідки його були катастрофічними. Тоді, в 30-ті роки ХХ століття, Третій рейх у змові з тією ж таки Росією-СССР вирішили взяти реванш і переділити Європу на свій лад.

Знову виник зловісний "історичний вир", і ми знаємо, що Європа, як і перед Першою світовою, знову виявилася безсилою йому протистояти. Забракло рішучості й хоробрості, а ще – усвідомлення всієї серйозності загрози.

І ось через 70 років після Другої світової маємо ще одну спробу реваншу. Погодьтеся, майже ніхто в Європі не очікував, що навіть дві світові війни нічого не навчать Росію і вона наважиться силою відновлювати свою імперію. Проте це трапилося і це знову найвищий виклик Європі і всьому Заходові.

Вибудована після Другої світової війни безпекова архітектура, яка успішно витримала навіть такі геополітичні струси, як крах комуністичного табору й СРСР, перестала діяти.

Точніше, її свідомо зруйнувала Росія, охоплена анахронічними імперськими мареннями.

Знищивши пост-ялтинський світопорядок, вона прагне навіть не Ялти-2, а радше Віденського конгресу 1814 – 1815 рр. з його свавільним шматуванням Європи на васальні уділи. Міжнародні організації, передусім ООН та Раду Європи, Москва бачить виключно як майданчики для оборудок між "реалполітиками", де відсутні цивілізаційні цінності і принципи.

Хоча в Європі багато хто намагається вдавати, що нічого аж такого не трапилося і їхньому комфортному статус-кво ніщо не загрожує, мушу розчарувати: ані комфорту, ані статус-кво більше немає. Навпаки, сьогодні багато оглядачів відзначають, що в повітрі знову з’явилося тривожне відчуття затягування у вир, якого ніхто не хоче.

Проте я не фаталіст і не вірю в ірраціональні історичні вири. Кожен такий "ірраціональний вир" має свого цілком "раціонального" автора, тим більше, що цього разу він усім добре відомий.

Інша річ, що ми дійшли до точки, коли вже неприпустимо заплющувати очі й відкладати рішення на потім, коли Європа і Захід просто мусять реагувати, якщо не хочуть знову завалити іспит з історії.

Справжнє засвоєння уроків Першої та Другої світових воєн, очевидно, полягає не тільки в усвідомленні безальтернативності мирного співжиття. Необхідно ще й навчитися вчасно і точно помічати й діагностувати небезпеку, визначати її реальне джерело і вживати консолідованих заходів для запобігання катастрофі.

Об’єднання зусиль демократичного світу, його рішучі дії з захисту миру й міжнародного права повинні на всі 100 переконати порушника: його шантаж не пройде, залякати нікого не вдасться і він обов’язково програє.

У такому разі відновлення нормального міжнародного порядку цілком можливо досягнути мирними, але твердими й послідовними засобами.

Як казала Голда Меїр, наше існування не є предметом компромісу.

Дивіться також:

Артефакти Великої війни. ФОТО

Три історії кохання Першої світової в Україні

Аерофотозйомка часів Першої світової війни. ФОТО

Перемишль - фортеця, за яку гинула половина Європи. ЕКСКУРСІЯ

Під Бродами знайшли фронтову ванну Першої світової. ФОТО

Битва під Ковелем. Щоденник офіцера Першої світової

Українці у Першій світовій: "На пострадянському просторі - непередбачуване минуле"

Медсестри Першої світової. Навіть гора прийшла до них з поклоном...

1917: реконструкція різанини в болотах біля Іпру. ВІДЕО

Танкіст Великої війни малював битви, в яких брав участь. ФОТО

На Львівщині відкрили обеліск солдатам Першої світової. ФОТО

Помер останній ветеран Першої світової війни. ФОТО

Всі матеріали за темою "Перша світова війна"

 



Теми: Перша світова війна, історична пам'ять, Європа, ЄС, XX сторіччя




АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter