Дитяча бібліотека в Києві отримала назву на честь Героїв Небесної сотні

28 лютого Київська міська рада перейменувала Центральну районну бібліотеку імені Аркадія Гайдара для дітей в Оболонськогому районі столиці. Нова назва - на честь Героїв Небесної Сотні.

Відповідне рішення увалили депутати Київради на пленарному засіданні, повідомляє прес-служба ради.

Стара назва бібліотеки була на честь радянського дитячого письменника Аркадія Гайдара (1904-1941), відомого, передусім, за ідеологічною повістю "Тимур і його команда".

Гайдар із 1918 року під час Громадської війни в Росії воював у Червоній армії на командних посадах, став членом РКП(б).У 1921-1922 роках брав участь у жорстокому придушенні антирадянських повстань у Тамбовській губернії та в Хакасії (Єнісейська губернія).  

"Зважаючи на суперечливу біографію письменника, мешканці Оболонського району ініціювали перейменування бібліотеки. Жителі пропонували увічнити пам'ять Героїв Небесної Сотні", - ідеться в повідомленні Київради.

607 з-поміж 1074 учасників онлайн-голосуванні на сайті Центральної районної бібліотеки ім. Аркадія Гайдара для дітей, яке тривало з 1 листопада 2017-го по 1 березня 2018 року, підтримали нову назву бібліотеки імені Героїв Небесної сотні.

Рішення про перейменування бібліотеки підтримали 63 депутати Київради.

Як повідомлялося, в березні відбудеться нагородження призерів конкурсу наукових робіт на тему Революції Гідності серед студентів.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками