Спецпроект

Порошенко про Сагринь: Пам'ять про невинні жертви спонукає нас до миру

10 березня в 75-ті роковини спалення села Сагринь Посольство України в Польщі вшанувало пам’ять мирних українців, які загинули від рук Армії Крайової і Батальйонів хлопських в цьому та навколишніх селах.

Про це повідомляє сторінка  Посольства України в Польщі у "Фейсбуці". За даними кореспондента Радіо "Свобода" з місця події, окрім дипломатів на заході були присутні десятки чоловік - місцеві українці, представники Об'єднання українців у Польщі та польські інтелектуали.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця зачитав зверненя від Президента України Петра Порошенка до учасників пам’ятного заходу.

 

Порошенко зазначив, що цивільних мешканців Сагрині цинічно вбили внаслідок спланованої людиновбивчої акції "лише за те, що вони були українцями, розмовляли українською мовою, молилися в українських православних церквах".

 

"Я мрію, щоб настав той день, коли помолитися за безвинні душі в цьому скропленому кров’ю місці прийдуть Президент України і Президент Республіки Польща. Переконаний, що невдовзі так станеться, і ми спільно продовжимо добру традицію поєднання і примирення, вшановуючи пам'ять про жертви українсько-польської ворожнечі минулого", – висловив надію президент.

"Ми не повинні ділити жертви на свої і чужі. Ми не повинні мірятися їхньою чисельністю. І що найважливіше, ми не повинні шукати виправдання злочинам проти мирного населення", – додав він.

 

На думку Порошенка, спільним моральним обов’язком українців і поляків перед нвинними жертвами є "не боятися правди, не вагатися назвати зло злом, а тих, хто свідомо вчиняє злочини проти людяності – злочинцями".

Відповідальність за братовбивчу війну між українцями і поляками Президент України поклав на диктаторів Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна, які "цинічно розігрували міжетнічну карту". А сучасні дружбу й партнерство між нашими державами, на думку Порошенка, намагаються підважити Москва та її європейські маріонетки.

Петро Порошенко висловив надію, що попри трагічне минуле, українці поляки цінуватимуть та оберігатимуть спільне братерство.

"Пам'ять про невинні жертви минулих протистоянь спонукає нас до миру, злагоди і взаєморозуміння. Я вірю, що так воно є і буде між нашими дружніми народами", – завершив Президент України.

ДОВІДКА:

У березні 1944 року загони Армії Крайової (АК) та Селянських батальйонів (Батальйони хлопські – БХ) провели "відплатно-превентивну", як вони її називали, акцію проти українських сіл на Холмщині (нині Грубешівський повіт Люблінського воєводства Польщі) – так звану "грубешівську революцію". 

У селах Пригоріле, М’яке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та інших польські партизани вбили близько 1500 українців, а самі села знищили.

Нагадаємо, фотографії палаючої Сагрині неодноразово використовувалися польськими урядовими організаціями та публіцистами для ілюстрації "жертв українських націоналістів".

Читайте також:

Промова голови Українського Товариства в Сагрині 8 липня

 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.