За чотири роки декомунізації в Україні перейменували 52 тисячі топонімів

Підсумки декомунізації: перейменовано 52 тисячі топонімів, 987 населених пунктів і демонтовано понад 2,5 тисячі пам'ятників радянським вождям.

Про це сказав голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович на прес-брифінгу, повідомляє Укрінформ.

"В результаті декомунізації зроблено багато: 52 тисячі топонімів (змінено - ред.), переіменовано 987 населених пунктів. Понад 2,5 тисячі пам’ятників вождям комуністичного тоталітарного режиму демонтовано, з них більшість - пам’ятники Леніну", - зазначив В’ятрович.

 Володимир В'ятрович

За його словами, декомунізація не обмежилася чотирма законами, ухваленими 4 роки тому. Були також прийняті закони щодо реабілітації жертв політичних репресій та закон про ветеранів війни, завдяки чому бійці УПА отримали статус учасників бойових дій.

"Логічним продовженням декомунізації має бути деколонізація", - вважає В’ятрович.

У цьому контексті, зауважив він, ми "чітко говоримо про країну-агресора - Росію, яка використовує своє імперське минуле для того, аби відновити свій вплив на Україну".

 Учасники брифінгу: директор Архіву СБУ Андрій Когут, Голова УІНП Володимир В'ятрович, народний депутат Ганна Гопко і в. о. директора Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник

Нагадаємо, Верховна Рада України 9 квітня 2015 року ухвалила закони "Про доступ до архівів респресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті" та "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років".

21 травня вони набули чинності, в результаті чого розпочалася масштабна декомунізація.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?