В Іспанії витратили 1000 годин на повторну реставрацію статуї XVI ст., зіпсованої непрофесіоналом

Статую Святого Георгія XVI сторіччя в північній Іспанії відреставрували повторно. Після попередньої «реставрації» знадобилося сотні годин копіткої праці, щоб відновити оригінальний вигляд твору.

Минулого літа за реставрацію дерев'яної статуї святого Георгія, яка розташована в церкві Св. Михаїла в м. Естелья, що в провінції Наварра, взявся місцевий художник, повідомляє The Guardian.

У результаті лик святого отримав забарвлення, яке робило його подібним на іграшкового персонажа.

 
Оригінальний вигляд скульптури, скульптура після аматорської реставрації, скульптура після повторної реставрації
Уряд наварри

Тепер же вигляд статуї максимально наближений до її вигляду перед 2018 роком. Голова департаменту історичної спадщини уряд Наварри Карлос Мартінес Алава повідомив, що останні штрихи в роботі завершені два тижні тому і в планах доставити статую до Естельї.

«Процес зайняв багато часу, тому що нам треба було зробити попередні тести та взяти зразки, щоб побачити, як проводити очистку та визначити, за допомогою яких матеріалів і способів, – сказав він. – Сьогодні статуя пофарбована в ті кольори, в яких вона була до невдалої реставрації минулого року. Але ми знаємо, що втратили частину оригінальної фарби у процесі».

 
Процес реставрації забрав багато часу і грошей
фото: уряд наварри

Алава думав, що все вийшло справді добре. «Частинки фарби, які втрачені, ми замазали, тож з відстані все виглядає однаково, – сказав він. – Але якщо підійти ближче, можна дуже чітко побачити, де оригінал, а де ні».

Процес реставрації забрав багато часу. Якщо врахувати роботу всіх, хто був залучений до проекту, вийде біля 1000 годин.

«Також реставрація потребувала великих матеріальних затрат. Архідієцезія Памплони і парафія витратили біля 32-33 тисячі євро. Якби вони зробили все як слід, то це б коштувало в районі 10-12 тисяч євро. Їх помилка в результаті спричинила зростання вартості реставрації втричі. І ще вони мали заплатити 6 тисяч євро штрафу», – сказав голова департаменту.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»