Міжнародна премія Івана Франка – 2020: відомі головні претенденти

Міжнародний фонд Івана Франка оголосив претендентів на здобуття однойменної Премії, якою відзначають науковців, чиї праці є вагомим внеском у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін, мають міжнародне значення та ґрунтуються на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

Про це йдеться на інтернет-сторнці Фонду.

 

У 2020 році на здобуття Міжнародної премії ім. І. Франка було подано 19 наукових робіт. За перемогу змагатимуться вчені з України, Канади та США. В умовах російської агресії до участі у конкурсі не допускалися наукові роботи, подані з РФ.

Монографії написані трьома мовами – українською, англійською, російською – та охоплюють понад 20 наукових дисциплін.

Ініціаторами подання претендентів на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка у 2020 стали 10 ЗВО з Києва, Чернівців, Тернополя, Полтави, Одеси, Львова, Дрогобича, Острога, Вінниці; 4 наукові установи та 5 лауреатів Премії попередніх років.


Серед претендентів:

Ольга Богомолець, монографія "Українська домашня ікона", Україна.

Андрій Бойко-Гагарін, монографія "Фальшивомонетництво в Центральній та Східній Європі у добу Середньовіччя та раннього Нового часу", Україна.

Анна Варава, монографія "Крос-державне дослідження модної індустрії та його застосування до країн Східної Європи, на прикладі України", Україна.

Микола Галів, монографія "Український історико-педагогічний наратив (середина ХІХ – кінець ХХ століття): епістемологічні засади", Україна.

Майя Гарбузюк , монографія "Образ України у польському театральному дискурсі ХІХ століття: стратегії та форми репрезентації", Україна.

Віктор Гаркавко, монографія "Про хліб наш насущний наука (Сільськогосподарська економія – основа теоретичного вчення про економіку й організацію сільгоспвиробництва)", Україна.

Марія Дружинець, монографія "Українське усне мовлення: психо- та соціофонетичний аспекти", Україна.

Андрій Заярнюк, монографія "Lviv's Uncertain Destination: A City and Its Train Station from Franz Joseph I to Brezhnev" ("Львів – місце призначення невідоме. Місто і його вокзал від Франца Йосифа І до Брежнєва"), Канада.

Архиєпископ Ігор Ісіченко, монографія "Війна барокових метафор. "Камінь" Петра Могили проти "підзорної труби" Касіяна Саковича", Україна.

Василь Костицький, Ольга Кобан, монографія "Обмеження правом законодавчої та судової влади", Україна.

Лариса Масенко, монографія "Мова радянського тоталітаризму", Україна.

Ігор Набитович, монографія "Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська", Україна.

Євген Нахлік, монографія "Віражі Франкового духу : Світогляд. Ідеологія. Література", Україна.

Колектив авторів Ігор Пасічник, Петро Кралюк, Дмитро Шевчук, Микола Бендюк, монографія "Острозька академія: історія та сучасність культурно-освітнього осередку. Енциклопедичне видання", Україна.

Лариса Семенко, Олександр Логінов, монографія " Вінницький театр у свічаді історії (1910-1944)", Україна.

Ігор Сердюк, монографія "Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині ХVІІІ ст.", Україна.

Тетяна Сивець, монографія "Християнські концепти в літературі Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.)", Україна.

Мейгіл Фаулер, монографія "Beau Monde on Empire's Edge: State and Stage in Soviet Ukraine" ("Бомонд на краю імперії: держава та сцена в радянській Україні"), США.

Олександр Федорук, монографія "Роман Куліша "Чорна рада": Історія тексту", Україна.


Ім'я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка оголосять в кінці червня 2020 року у Відні (Австрія). Нагородження відбудеться на батьківщині Івана Франка, у Дрогобичі, в день його народження – 27 серпня.

Лауреат Премії нагороджується грошовою винагородою і золотим знаком.

 

Довідково. У 2016 році Премію здобув Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви.

У 2017 році лауреатами стали професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій.

У 2018 році перемогу здобула професорка Українського католицького університету (Львів) та Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі.

У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні (Італія).

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.