Відкриється виставка про історію спротиву та Віртуальний музей російській агресії

До Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Український інститут національної пам'яті запрошує на відкриття в центрі Києва виставки про історію спротиву та Віртуального музею російської агресії

Відкриття відбудеться 25 лютого, о 14:00, на виставкових конструкціях Українського інституту національної пам'яті на Майдані Незалежності (вул. Хрещатик, 22, поруч із Головпоштамтом).

 

Експозиція розповість 10 історій спротиву окупації в Криму у різних сферах. Зокрема, йдеться про опір російській агресії з боку громадських активістів, військових, діячів освіти, духовенства. Крізь призму опису подій з 2014 року і по сьогодні виставка системно розкриє феномен спротиву, який триває й досі.

Інший тематичний фокус експозиції – це презентація вебпорталу Віртуальний музей російської агресії. Вебпортал є унікальним цифровим інструментом доступу до фактів про агресію Російської Федерації проти України, починаючи з 2014 року. Наразі на порталі працює тематичний блок, присвячений окупації Кримського півострова, який містить документи, фото, відео, свідчення та аналітику. Вся викладена українською та англійською мовою інформація базується на перевірених джерелах. Проєкт акумулює результати роботи великої кількості організацій та активістів, які багато років поспіль фіксували факти про події війни та окупації, надає платформу для систематизації і викладу цієї інформації у форматі, доступному для різних аудиторій.

Саме Віртуальний музей російської агресії є джерелом частини історій спротиву, представлених на виставці.

До участі у відкритті запрошені:

  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті;
  • Антон Кориневич, Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим;
  • Ігор Поночовний, керівник Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;
  • Ірина Верещук, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
  • Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України;
  • Еміне Джепарова, перша заступниця міністра закордонних справ України.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.