Рукопис Галілео Галілея виявився підробкою

Рукопис Галілео Галілея, який майже століття зберігався у музеї Мічиганського університету виявився підробкою

Про це повідомляє портал Наука.

 

Як з'ясувалося, документ виготовив більш ніж через двісті років після смерті Галілео відомий італійський фальсифікатор.

Уперше цінний папір з'явився на публіці 1934 року, коли його представили на аукціоні бібліотеки заможного колекціонера як аутентифікований італійським кардиналом рукопис Галілео Галілея. Документ містить усього одну сторінку, на верхній половині якого написана чернетка датованого 24 серпня 1608 року листа, у якому Галілео представляє новий телескоп дожу Венеції. Нижня частина містить опис спостережень за супутниками Юпітера у період між 7-15 січня 1610 року. У 1938 році рукопис потрапив до Мічиганського університету, де зберігався й донині як робота видатного Галілео Галілея.

Навесні цього року історик Нік Вайлдинг (Nick Wilding) з Університету штату Джорджія написав листа до університетського музею, де висловив сумніви щодо справжності документа. Його непокоїв водяний знак з ініціалами його виробника — "AS", а також із місцем виготовлення, вказаним як "BMO", тобто Бергамо. Немає жодних інших свідчень використання водяного знаку із "BMO", датованих до 1770 року, тоді як Галілео помер ще у 1642 році. Вчений дійшов висновку, що рукопис є підробкою, до того ж зробленою на початку XX століття відомим фальсифікатором Тобіа Нікотрою (Tobia Nicotra), який навіть сидів у в'язниці за фальсифікацію документів Галілео. Фахівці Мічиганського університету відтак провели власне розслідування, за результатами якого були вимушені погодитися з Вайлдингом.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.