Премія Ґонґадзе-2023 оголосила короткий список

Капітула Премії імені Георгія Ґонґадзе визначила короткий список номінантів на здобуття відзнаки за 2023 рік

Про це повідомили на сайті премії.

До фіналу премії увійшли:

Андрій Дубчак — фотограф, воєнний кореспондент, засновник інтерактивного проєкту DonbasFrontliner. До повномасштабного вторгнення Росії розповідав про війну на сході України через історії військових і цивільних, а після 24 лютого 2022 року – знімав в усіх гарячих точках війни. З 2003 року співпрацює з Радіо Свобода.

Богдан Логвиненко — письменник, журналіст, ведучий, інтерв'юєр, фотограф. У 2016 році заснував проєкт Ukraїner. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну медіа перезапустило всі свої канали комунікації, що почали мовити про війну Росії проти України та подолання катастроф, спричинених окупаційними військами. Одним із найважливіших пріоритетів Ukraїner стали оповіді про незламність українців, розказані різними мовами на різних платформах. Фіналіст Премії імені Георгія Ґонґадзе за 2020 рік.

Сергій Сидоренко — журналіст, співзасновник та редактор видання "Європейська правда". З 2014 року воно виросло в потужне й популярне медіа про міжнародну політику та євроінтеграцію. 2021 року його відзначали національною премією "Високі стандарти журналістики" у номінації "За сталий, якісний медійний проєкт/продукт". Раніше Сергій Сидоренко працював у газеті "Коммерсант-Україна". Фіналіст Премії імені Георгія Ґонґадзе за 2022 рік.

Лавреата Премії традиційно оголосять у Києві 21 травня, у день народження Георгія Ґонґадзе. Переможець отримує статуетку та грошову винагороду в розмірі 100 тис. грн.

Премію імені Георгія Ґонґадзе заснували PEN Ukraine у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-школи, та виданням "Українська правда".

Мета премії — підтримати тих журналістів, які не бояться викликів, здатні знаходити інноваційні способи доносити інформацію, відкривають нові можливості для цілого медіасередовища і спроможні створювати сталість у тому, що роблять.

 

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.