Під час розкопок черкаського Подолу виявили житло-напівземлянку кінця XVIII століття

Археологічні роботи є продовженням минулорічних досліджень, в ході яких були виявлені житлові та господарські об’єкти черкасців XV – XVIII століть.

Про це повідомили у Черкаському археологічному музеї Середньої Наддніпрянщини. 

Археологічні розкопки на території черкаського Подолу розпочали у травні. Їх проводить Черкаська експедиція Інституту археології НАН України (керівник – Дмитро Куштан) в співпраці з Черкаським археологічним музеєм Середньої Наддніпрянщини, повідомляють у музеї.

Ці роботи є продовженням минулорічних досліджень, в ході яких були виявлені житлові та господарські об'єкти черкасців XV – XVIII ст., а також цвинтар XVII – XVIII ст., пов'язаний із розташованою поруч Свято-Троїцькою церквою.

"Цьогорічний сезон розпочався досить таки плідно: дослідили ще три десятка поховань (загалом їх вже понад 170), виявили житло-напівземлянку кінця XVIII ст. Знахідки представлені глиняним посудом, пічними кахлями, монетами, свинцевими кулями та ін.

Сміттєві ями початку ХХ ст. дали нам колекцію фарфоро-фаянсових виробів, які разом з іншими матеріалами в майбутньому прикрасять експозицію Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини", - йдеться у повідомленні.

На базі Черкаської експедиції проходять археологічну практику студенти-історики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, а також Черкаського державного технологічного університету.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"