АНОНС: «90-ті роковини. Історія Голодомору-геноциду»

23 листопада в Києві відбудеться науково-практична конференція «90-ті роковини. Історія Голодомору-геноциду». Зареєструватися для участі в конференції можна до 19 листопада.

Про це інформує Музей Голодомору.

Серед організаторів — Всеукраїнська правозахисна організація "Меморіал" імені Василя Стуса та Національний музей Голодомору-геноциду.

Дослідження теми Голодомору — геноциду українського народу — є особливо важливим з огляду на виклики сьогодення, в контексті російсько-української війни. Злочини збройних сил російської федерації під час повномасштабного вторгнення викликають прямі аналогії із подіями першої третини XX століття та офіційно визнані Верховною Радою України геноцидом українського народу. Це дозволяє проводити чіткі паралелі із подіями 90-річної давнини — Голодомором 1932—1933 років.

Метою проведення конференції є акцентування уваги на актуалізації досліджень убивства голодом мільйонів українців у 1932—1933 роках. Водночас учасникам конференції пропонується не лише проаналізувати умови, в яких відбувався злочин геноциду, а й визначити історичний вплив подій 20—30-их років XX століття на сьогодення. Конференція дасть змогу чіткіше зрозуміти трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду, що й досі впливають на формування світогляду українців, та напрямки руху громадянського суспільства і держави.

Дискусії на конференції охоплюватимуть, однак не обмежуватимуться такими темами:

1. Історіографія, джерельна база та сучасні методи досліджень Голодомору 1932—1933 рр. в Україні.

2. Голодомор-геноцид 1932—1933 рр. у сучасному освітньому просторі.

3. Проблеми музеєфікації Голодомору-геноциду 1932—1933 рр. та комеморативні практики.

До участі запрошуються науковці, краєзнавці, освітяни, представники громадянського суспільства.

Формат змішаний. Можлива очна, дистанційна та заочна участь.

Реєстрація за посиланням.

Завершення реєстрації учасників – 19 листопада 2023 року.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.