Спецпроект

У Варшаві збирають гроші на кладовища у Львові

1 листопада поляки вшановують померлих. Католицьке свято Всіх Святих, коли живі віддають шану померлим, у Польщі відзначають на державному рівні.

Цього дня польські митці традиційно збирають гроші на відновлення старих кладовищ. Упродовж останніх років завдяки такій ініціативі вдалося відреставрувати сотні надмогильних пам'ятників відомих поляків.

Цьогорічна акція збирання грошей на відновлення старих кладовищ у Польщі вже тридцять шоста. Започаткував її польський письменник Єжи Вальдорф, який чверть століття з власної ініціативи опікувався меморіальним кладовищем "Повонзки" у Варшаві.

Щороку 1 листопада, коли поляки масово відвідують могили близьких, Вальдорф разом із друзями-митцями організовував на цвинтарі збирання грошей. Зібрані кошти митці вкладали в реставрацію пошкоджених часом могил.

Шляхетна ініціатива настільки сподобалася полякам, що варшавський звичай поширився по різних містах країни. Відвідувачі кладовищ щедро жертвують на реставраційні роботи, коли їх про це просять відомі актори, художники, чи журналісти. Деякі митці беруть участь у цій акції з року в рік.

Цього року тільки у Варшаві пожертви на відновлення старих надмогильних пам'ятників збирали понад 250 представників польської культури. Лише минулого року спеціальний комітет, створений варшавськими митцями, вклав у порятунок могил понад півмільйона злотих, тобто понад 120 тисяч євро.

Частину зібраних 1 листопада коштів митці призначають на реставрацію польських надмогильних пам'ятників у Вільнюсі та у Львові. Акції збирання коштів на потреби кладовищ широко висвітлюють польські медіа, тому ці заходи стають загальнонаціональними уроками культури й патріотизму.

Джерело: Радіо свобода

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.