Спецпроект

Греко-католики хочуть повернути собі те, що їм належало до "перших совітів"

Верховний Архиєпископ УГКЦ кардинал Любомир Гузар наголошує, що церква хотіла б повернути собі те майно, яке їй належало до приходу більшовиків на Галичину.

В інтерв'ю тижневику "Коментарі" очільник українських греко-католиків сказав: "Ми претендуємо на те майно, що належало нашій церкві принаймні до 1939 року. В ті часи кожна парафія на селі мала якусь земельну ділянку, з якої священик утримував себе. Ми би були раді, щоб нам це майно повернули. Ми мали будинки, школи, монастирі, які належали до церкви і які держава забрала".

Блаженніший Любомир наголошує, що "Ми не хочемо нічого нового, нічого, що не було наше".

Недостатньо того, що влада повертає церкві лише частину культових споруд, які колись належали церкві - "Є ще багато іншого, що давало можливість церкві сповнювати служіння. Наприклад, школи, преса, потребують багато грошей. Мусимо збирати гроші, а значить - це стає тягарем для членів нашої церкви. Маючи майно, що нам належало, було би простіше нам оплатити ці різні додаткові видатки. Так що ми маємо претензії і висуваємо їх нашій державі".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.