Спецпроект

Табачник заборонив учитися за підручником декана юрфаку університету ім.Шевченка

Там є кілька речей, які викликають острах у будь-якої нормальної людини. Там пишеться про те, що росіяни й українці відрізняються в розумовому, етнічному та генетичному сенсах!"

Міносвіти більше не рекомендує "Історію українського права" Івана Гриценка для вивчення у вузах.

Про це заявив міністр освіти Дмитро Табачник в ефірі телеканалу "Інтер", повідомляє "Українська Правда".

"Його (автора) звуть Іван Гриценко, декан юридичного факультету Національного університету ім. Шевченка - найголовнішого університету країни. Підручник, де він керівник авторського колективу, називається "Історія українського права", - сказав він.

"Так, дійсно, там є кілька речей, які викликають острах у будь-якої нормальної людини. Там пишеться про те, що росіяни й українці відрізняються в розумовому, етнічному та генетичному сенсах", - зазначив Табачник.

"Там також йдеться, що в Росії ніколи не було права і багато чого іншого", - заявив міністр.

Він зазначив, що Міносвіти за допомогою рецензій рекомендувало книгу як навчальний посібник для вищих навчальних закладів.

"Я вважаю, що будь-який автор має право на будь-які погляди. Ми зробили тільки одне-єдине: відкликали з цього підручника гриф "навчальний посібник для вузів", - підкреслив Табачник.

"Я можу тільки шкодувати, що в моєму рідному київському університеті пишуть подібні, абсолютно несусвітні, з точки зору не європейських поглядів, не української правової науки, речі", - сказав міністр.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.