Спецпроект

Французька кухня втрапила у Список світової спадщини ЮНЕСКО

Вперше гастрономічне мистецтво однієї окремо взятої країни опинилося в одному ряду з іспанським танцем фламенко і китайськими методиками голковколювання. А от мексиканську кухню не взяли.

Експерти міжурядового комітету ЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спадщини на своїй зустрічі в кенійській столиці Найробі дійшли висновку, що французькі традиції приготування і прийому їжі, а також супутні трапезі звичаї являють собою унікальний культурний феномен і гідні включення до списку Світової спадщини людства.

Вперше гастрономічне мистецтво однієї окремо взятої країни опинилося в одному ряду з іспанським танцем фламенко і китайськими методиками голковколювання, повідомляє Кореспондент.

Конвенція про захист нематеріальних пам'яток культури була прийнята в 2003 році. Згідно з цим документом, який підписали 132 країни, занесені до списку національної культури та традиції підлягають охороні з боку світової спільноти.

З того часу перелік ЮНЕСКО постійно поповнюється народними ремеслами, традиційними піснями, танцями і звичаями. Однак жодна світова гастрономічна культура до цього часу не була визнана гідною занесення до списку.

У 2005 році в комітет ЮНЕСКО надійшла заявка від Мексики, проте експерти відмовилися включити до почесного списку мексиканську національну кухню.

Через рік група з 300 прославлених французьких кулінарів і шеф-кухарів виступила з такою ж ініціативою.

У 2008 році президент Франції Ніколя Саркозі вже практично відкрито зажадав, щоб французьку кухню занесли нарешті до списку ЮНЕСКО. "У нас найкраща в світі гастрономія!", - заявив на відкритті виставки сільського господарства французький президент. Але потім, правда, додав: "Принаймні, на наш погляд".

"В основі французької гастрономії лежить важливий соціальний аспект, оскільки найбільш значущі моменти в житті людини і суспільства у Франції нерозривно пов'язані з застіллям", - йдеться у висновку комісії.

Нагадаємо, раніше жителі італійського міста Венеція звернулися до ЮНЕСКО з проханням внести венеціанські гондоли до списку Світової культурної спадщини.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.