Спецпроект

Якщо ви перетинаєте кордон зі старими книгами, їх можуть вилучити

Одразу дві спроби незаконного переміщення через українсько-словацький та українсько-угорський кордони стародруків виявили митники під час перевірки особистих речей громадян.

Про це повідомляє прес-центр Державної митної служби України.

У першому випадку громадянин Росії, прямуючи в Угорщину в якості пасажира в мікроавтобусі, в ході митного контролю у пункті пропуску "Тиса" свідомо не задекларував 7 старовинних книг.

Лише, коли інспектори перевірили його особисті речі, то виявили серед сучасних книг незаявлені стародруки минулого століття.

Зокрема, "ВЕЛИКАЯ РЕФОРМА" (видавництво И.Д. Ситіна, Москва, 1911р.), пісенник "ENEKES-KONYV" (виданий у Будапешті 1910р., у шкіряній обкладинці), підшивки журналів "Вестник речи" (1903р.), "НИВА" (1903р.) та "НАШЕ ЖИЛИЩЕ" (1895р., виданих у Санкт-Петербурзі).

У другому випадку працівники митного поста "Ужгород" виявили у громадянки України не задекларовану та незаявлену при усному опитуванні книгу автора VACLAV LIPA роман "NEPOCESTNA ZENA" (видану в 1926р у Празі).

Столітньої давності роман на чеській мові наша співвітчизниця везла із Словаччини до Львова. Виявлені стародруки в обох випадках порушники митного законодавства визнали своєю власністю.

Тож, за порушення порядку проходження митного контролю в "зеленому коридорі" та недекларування точних відомостей про переміщувані старовинні видання, митниками складено протоколи. Остаточну оцінку вилученим предметам дадуть відповідні експерти.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.