Спецпроект

Для кримських учителів історії видали посібник про ОУН-УПА

У Севастополі тиражем в 300 екземплярів видано книгу "ОУН-УПА. З ким і проти кого вони воювали", яка адаптована спеціально для мешканців Криму.

Про це повідомили в громадській організації "Об'єднання патріотів Севастополя", яка виступила замовником публікації книги, інформує "Газета.UA" з посиланням на "Новый регион".

Книга обсягом у 550 сторінок видана для безкоштовного розповсюдження серед вчителів історії в школах і вишах Севастополя і, можливо, інших міст Криму.

Як уточнюють видавці, в нову книгу увійшли документи про перші роки незалежності України, коли 1 лютого 1993 президія Верховної ради прийняла Постанову "Про перевірку діяльності ОУН-УПА".

"Підґрунтя прийняття Постанови очевидне, хоч і не афішувалося його ініціаторами: готувався ґрунт для реабілітації українських націоналістів. Справа залишалася за документальною базою. Робоча група співробітників СБУ вивчила наявні в архівах матеріали і підготувала документ під назвою "Довідка про діяльність ОУН-УПА (№ 113 від 30.07.1993). Представлені результати не задовольнили тодішнього президента України Леоніда Кравчука. Матеріали поклали під сукно, вирішивши почекати більш підходящого моменту", - розповідають видавці.

Також в книзі представлені матеріали про те, як радянські органи безпеки боролися з ОУН у 1939-1941 роках, а також про найскладніший період протистояння і про заходи, вжиті у 1944-1945 роках для ліквідації ОУН-УПА.

"Не менш важливим є матеріал, який спростовує міф про переодягнених НКВСників. Цей міф був розтиражований націоналістичними фахівцями з міфології, які стверджували, що з метою дискредитації УПА співробітники НКВС перевдягалися в їхню форму і під виглядом боївок УПА грабували і вбивали місцевих жителів", - стверджують видавці.

У збірнику розповідається, що насправді нібито все було навпаки: це члени УПА у формі радянських військовослужбовців здійснювали напади як на мирних жителів, так і на невеликі групи радянських солдатів і офіцерів.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.