Спецпроект

Музей імені Бандери почав видавати "Наукові записки"

Вийшов перший випуск "Наукових записок" Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на радіо "Свобода".

Тут зібрані наукові статті співробітників музею та його філій у Косові, Старому Угринові, Княгиничах.

У першому випуску збірника, зокрема, висвітлені проблеми вивчення історії боротьби ОУН, УПА в музеях, діяльності "Просвіти", організації військового вишколу Української повстанської армії на теренах Прикарпаття, процесів над ОУН.

Окремі розвідки стосуються життя і діяльності Степана Бандери, інших героїв визвольної боротьби - Юліана Матвіїва, Олекси Перегіняка, Михайла Горбового, жінок-політв'язнів Косівщини тощо.

На думку укладачів збірника, такий щорічник стимулюватиме пошукову та дослідницьку роботу музеїв визвольної боротьби, краєзнавців, допоможе аргументованіше й об'єктивніше вивчати історію українського визвольного руху.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.