Спецпроект

Митники не дали вивезти до Америки радянські ордени

Митники зафіксували чергові випадки незаконного переміщення орденів та медалей через митний кордон України в поштових відправленнях.

Митники зафіксували чергові випадки незаконного переміщення орденів та медалей через митний кордон України в поштових відправленнях.

Про це повідомляє прес-служба Держмитслужби.

Так, під час проведення митного контролю поштових відправлень, які переміщувались з України до США, було виявлено три ордени "Красной звезды", чотири ордени "Знак Почета", орден "Отечественной войны" - II ступеня, орден "Красного знамени СССР", медаль "За оборону Севастополя" та медаль "За оборону Кавказа".

Крім цього, в поштовому відправлені були орденська та стрілецька книжки, нагородна планка та дві реєстраційні картки.

Фото прес-служби Держмитслужби

Також було виявлено посвідчення до бойового значка "Герою Жовтневих і Січневих подій" за 1928 рік, видане Київським Окрвиконкомом з надписом стосовно одного громадянина "...що він дійсно брав участь у боях проти ворогів Радянської влади, Тимчасового уряду в 1917-му та проти Центральної Ради в 1918 роках".

Все це було виявлено на рентген-апараті в аеропорту "Бориспіль" в дільниці обміну авіапошти.

Крім цього, митники виявили ще одне відправлення, в якому переміщувалися чотири ордени "Красная звезда".

Відправником обох листів був один і той самий наш співвітчизник.

Таким чином своїми діями громадянин України порушив порядок переміщення товарів відповідно до частини 2 статті 96 Митного кодексу та вимоги закону Про ввезення вивезення культурних цінностей через державний кордон України.

Складено протоколи про порушення митних правил за статтею 341 Митного кодексу України (пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях заборонених товарів).

Предмети порушення митних правил вилучено до винесення судом рішення у справі.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.