Спецпроект

У Добкіна обматюкали ветеранів Другої світової?

У приймальні Харківської облдержадміністрації облаяли двох ветеранів, назвавши їх "бл..дями".

Про це пише харківський сайт "Главное".

За словами голови ветеранської організації Куп'янська Ніни Антонович, вона супроводжувала до Харкова на особистий прийом до голови облдержадміністрації Михайла Добкіна жителя села Сельнікове Куп'янського району Івана Кулика.

Кулик - інвалід першої групи Великої Вітчизняної війни, має 13 поранень, свій фронтовий шлях завершив у Берліні.

За словами Антонович, на прийом до Добкіна вони не можуть потрапити вже близько трьох місяців.

У четвер, 3 лютого, всупереч графіку особистого прийому, розміщеному на офіційному сайті ХОДА, Добкін на прийом громадян також не з'явився.

 
 
Ветерани. Фото "Главного"

Водночас, працівник приймальні Харківської облдержадміністрації, який представився головним спеціалістом Володимиром Ляхіним (у телефонному довіднику ХОДА значиться прізвище Лях), за словами Антонович, неадекватно відреагував на обурення ветеранів.

"Щоб ви, діти війни - бл... ді, швидше здохли!" - дослівно процитувала вона фразу, адресовану ветеранам працівником приймальні облдержадміністрації.

За словами Кулика і Антонович, на допомогу головному спеціалісту приймальні Харківської облдержадміністрації прийшов міліціонер, який спробував якомога швидше випровадити ветеранів Великої Вітчизняної війни на вулицю.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.