Спецпроект

СУД ПРИЗУПИНИВ РОЗГЛЯД СПРАВИ ШУХЕВИЧА

Вищий адмінсуд призупинив провадження у справі стосовно позбавлення Романа Шухевича звання Героя України.

Провадження за позовом громадянина Оленцевича призупинено до розгляду тотожної справи за аналогічним позовом громадянина Соловйова, повідомив депутат Андрій Парубій, який присутній на засіданні суду.

Він повідомив, що низка громадян та партій, серед яких і "Наша Україна", подавали клопотання про участь у справі в якості третьої сторони, однак суд відмовив у задоволенні таких клопотань.

Водночас, за словами Парубія, суд погодився, щоб екс-президент Віктор Ющенко долучився до процесу в якості третьої сторони.

"Історична Правда", заплутавшись у юридичних хитросплетіннях, подзвонила адвокату Степана Бандери Роману Орєхову (ще не завершена справа про присвоєння Героя України Бандері є майже ідентичною зі справою Шухевича) і попросила його пояснити ситуацію по можливості простою мовою.

Ось що вийшло:

Донецький юрист Володимир Оленцевич наполегливо оскаржував укази президента Ющенка про нагородження тих чи інших осіб - не тільки історичних персонажів, але й діячів сучасності: скажімо, Віталія Гайдука, Юрія Луценка, ректора Донецького медуніверситету Валерія Казакова і навіть Олександра Пасенюка — голову Вищого адміністративного суду України.

В задоволенні усіх цих скарг Оленцевичу донецькі суди відмовили (це було ще за часів президенства Ющенка), в тому числі і в оскарженні указу про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України. Тому що всі ці президентські укази не стосуються особистих прав та інтересів громадянина Оленцевича.

Кількісний та якісний огляд Героїв України читайте в розділі "Тексти"

Тоді адвокат Оленцевич оскаржив рішення донецької апеляції щодо своєї скарги у касаційній інстанції, а сам звернувся в суд першої інстанції з аналогічним своєму новим позовом щодо указу про Героя Шухевича, тільки подав його від імені громадянина Анатолія Соловйова (як його представник).

У першій інстанції йому відмовили, а от апеляцію Донецький адмінсуд задовольнив. Це діялося вже за президенства Януковича. На це рішення апеляційної інстанції син Романа Шухевича Юрій подав касаційну скаргу у Вищий адміністративний суд України (ВАСУ). Її ще не розглядали.

Тим часом змінилося законодавство і всі позови щодо указів президента став розглядати ВАСУ. Він і прийняв (як касаційна інстанція) до розгляду по суті касаційну скаргу Оленцевича щодо його старого позову. Сьогодні цю скаргу мала розглядати 5-та палата ВАСУ, яка саме й займається позовами до вищих органів влади.

Однак сьогодні ВАСУ чомусь призупинив (це перший такий випадок в історії вітчизняного судочинства) провадження до розгляду аналогічної справи Анатолія Соловйова (тієї, де Оленцевич є представником позивача і касаційну скаргу щодо якої подав у ВАСУ Юрій Шухевич).

(Логічно припустити, що таким чином сьогоднішні судді переклали відповідальність за долю резонансної справи на плечі колег - ІП)

На думку Романа Орєхова, тепер рішення у справі Шухевича може з'явитися не раніше, ніж наприкінці 2011 року. Спершу розглянуть скарги, потім передадуть на новий розгляд у суди першої інстанції і так далі, і досить довго.

Тим часом 29 березня  у ВАСУ відбудеться розгляд касаційної скарги Романа Орєхова на рішення Донецького апеляційного адміністративного суду і Донецького окружного адміністративного суду, які задовольнили позов того ж таки Володимира Оленцевича,  визнавши указ президента Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання Героя України незаконним і скасувавши його.

Як бачимо, ситуація настільки абсурдна, що навіть людині з юросвітою непросто розібратися.

Юридичний лікнеп щодо "справи Ющенка-Бандери-Шухевича від анонімних юристів читайте в розділі "Дайджест"

Фото майна, вилученого у громадянина Шухевича після його смерті, дивіться у розділі "Артефакти"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.