Спецпроект

"Український Севастополь" проти увічнення пам'яті вбивці російських офіцерів

Громадський комітет "Український Севастополь" виступає проти відкриття у місті анотаційної дошки радянському державному і партійному діячу Юрію Гавену.

У заяві, текст якої передано УНІАН, сказано, що "в опублікованому плані заходів Севастопольської міської державної адміністрації анонсовано відкриття 4 березня 2011 року об 11.00 анотаційної дошки за адресою вул. Гавена, 14-а".

"Очевидно, що не всі севастопольці знають і пам'ятають про те, що "син латиського народу Юрій Петрович Гавен - комуністичний діяч Криму і Севастополя", насправді був Яном Ернестовичем Дауманом, - повідомляє "Український Севастополь" (можна подумати, бути Яном Дауманом - це щось погане - ІП). - А "відзначився" він у Севастополі як родоначальник масового терору".

Комітет наводить цитату Ю.Гавена: "Считаю нужным напомнить, что я применил массовый красный террор еще в то время, когда он еще партией официально не был признан. Так, напр., в январе 1918 года я, пользуясь властью председателя Севаст. Военно-Револ. Комитета, приказал расстрелять более шестисот офицеров-контрреволюционеров".

"Ці слова належать кату, який здобув свою сумну славу жорстоким убивством російських морських офіцерів", - наголошує "Український Севастополь".

Комітет також вимагає перейменувати севастопольські вулиці, "які носять імена большевицких вбивць і організаторів масового терору - Леніна, Надежды Островской, Николая Пожарова та інших".

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».