Спецпроект

ВЛАДА ВСЕ ЩЕ ХОЧЕ ВИГНАТИ МУЗЕЇ З ЛАВРИ - Бригинець

Владна команда у Києві використовує політику хорошого і поганого поліцейського стосовно муніципальних музеїв у Києво-Печерській Лаврі.

Про це у коментарі УНІАН заявив голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець.

Депутат нагадав, що учора, 31 березня, під час звіту на сесії Київради голови КМДА Олександра Попова він поставив питання щодо того, чому той як керівник міста і член комісії Кабінету міністрів по виселенню музеїв із Лаври, який точно знає, що муніципальні музеї немає куди виселяти, завізував підготовлений КМДА проект рішення "Про внесення змін до рішення Київради "Про надання згоди на безоплатну передачу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника до державної власності", якими допускає виселення трьох муніципальних музеїв без надання альтернативної площі.

На це Олександр Попов відповів, що в нього відбулась розмова з керівниками церкви, і тепер вже ніякої потреби у виселенні музеїв немає.

За словами Бригинця, одразу після цієї розмови у сесійній залі Київради ряд ЗМІ "поспішили повідомити, що київська влада відмовилася від прийняття рішення щодо виселення музеїв. Незважаючи на це, пізніше представники Партії регіонів не погодилися зняти із розгляду питання про виселення музеїв Лаври без надання альтернативної площі".

"Коли настав час розгляду питання про музеї, я нагадав доповідачу, який представляє Партію регіонів, що голова КМДА Олександр Попов, що представляє цю ж політичну силу, кілька годин тому заявив, що ніякої потреби приймати це рішення немає", - розповів Бригинець.

"Крім того, виходячи із регламенту Київради, це питання не можна було розглядати у сесійній залі, оскільки воно не пройшло розгляд комісії з питань культури та туризму, яка в даному випадку є профільною, - сказав депутат. - Але Партія регіонів категорично відмовилась знімати це питання з розгляду. Навіть нагадування про сумнозвісну долю Музею історії Києва, який вже виселили в нікуди, не зупинили їх. На щастя, мою позицію активно підтримали інші депутати і в підсумку все ж Олесь Довгий (секретар Київради) запропонував перенести його на іншу сесію. Депутати підтримали це рішення".

За словами Олександра Бригинця, боротьба за муніципальні музеї в Києво-Печерській Лаврі не закінчилась, і це питання може бути винесене на сесію в будь-який момент.

На жаль, заявив голова комісії Київради з культури й туризму, його пропозиція повертатися до цього питання лише після того, як буде знайдено приміщення, у яке можна переселити музеї, не знайшла підтримки депутатів, тож у будь-який момент під тиском провладної команди депутати знов можуть повернутись до цього питання.

"Як бачите, Партія регіонів і Попов грають в хорошого і поганого поліцейського. Попов популістично заявляє, що у виселенні музеїв немає потреби, а його фракція категорично наполягає на рішенні, яке дозволяє виселяти музеї в нікуди", - висловив обурення Бригинець.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.