Спецпроект

ФРН передала Україні дані про 150 тисяч радянських полонених (ОНОВЛЕНО)

Об'єднання "Саксонські меморіали в пам'ять жертвам політичного терору" (м. Дрезден, ФРН) передало Службі безпеки України електронну базу даних на 150 тисяч радянських військовополонених періоду Другої світової війни.

Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Служба безпеки України бере участь у цьому гуманітарному дослідженні з 2004 року, коли між об'єднанням "Саксонські меморіали" та СБУ було підписано угоду про спільне вивчення архівних документів періоду Другої світової війни стосовно долі радянських та німецьких військовополонених.

Міжнародний проект передбачає виявлення, опрацювання архівних документів, створення електронних баз даних та обмін інформацією про радянських і німецьких військовополонених та інтернованих осіб періоду Другої світової війни.

Йдеться про німецькі документи, облікові картки німецьких таборів, документи радянських фільтраційних таборів та таборів німецьких військовополонених на території України.

Звертаючись до присутніх, заступник голови СБУ Володимир Хімей наголосив: "Розгортаючи цей проект, ми тим самим розвиваємо культуру пам'яті, яка має бути у кожній цивілізованій державі - пам'яті про своє минуле".

Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні д-р Гаймзьот Ганс-Юрген підкреслив: "Доля радянських солдат у Німеччині є  однією із сумних сторінок нашої історії. І тому для Німеччини особливе зобов'язання  - дослідити долю кожного з  тих, хто загинув у часи деспотизму та свавілля".

З часу, що пройшов після підписання угоди, ГДА СБУ здійснив масштабну пошукову роботу і поповнив базу даних стосовно 26 тисяч осіб.

Ця інформація використовується Об'єднанням "Саксонські меморіали" для створення єдиного банку даних на радянських військовополонених, сформованого за архівними матеріалами Росії, Білорусії, України та інших країн. 

Цей масштабний дослідницький міжнародний проект "Радянські та німецькі військовополонені та інтерновані. Вивчення питань історії Другої світової війни та післявоєнного періоду" німецьке громадське об'єднання "Саксонські меморіали" започаткувало за підтримки уряду ФРН у 1999 році.

Служба безпеки України у свою чергу передала представникам німецької делегації диск з інформацією на 1840  радянських військовополонених.  

Використання створеної бази даних дає змогу пришвидшити опрацювання звернень громадян, які досі не знають долі своїх рідних, і проводити пошукові роботи.

Наразі ця інформація наявна у вільному доступі в Інформаційно-довідковому залі Галузевого державного архіву Служби безпеки України, а також у всіх регіональних органах СБУ.

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.