Спецпроект

Луцьк приєднався до заборони червоних прапорів

Депутати Луцької міської ради заборонили в місті вивішувати радянську символіку.

За відповідне рішення на сесії 20 квітня проголосували 26 депутатів, 8 висловилися проти, 1 - утримався, повідомляють Волинські новини.

У проекті рішення йдеться про заборону радянської символіки на державних установах та комунальних підприємствах, заборону використання радянських прапорів та символіки під час масових заходів у місті Луцьку.

На думку депутатів, їхнє рішення сприятиме виконанню нормативно-правових документів щодо ліквідації символів тоталітарного режиму.

Згідно з інформацією про поіменне голосування, проти заборони розміщення радянської символіки в Луцьку проголосували представники Партії регіонів Тетяна Дементьєва та Іван Смоленг, представники "Фронту змін" Микола Дендіберін, Олександр Пиза та Олег Дмитрук та представник "Сильної України" Андрій Розумовський.

Були зареєстровані у сесійній залі, але не голосували за заборону Микола Яручик з фракції ВО "Свобода", Анатолій Бірюков з Європейської партії України, Віталій Кварцяний з "Фронту змін", а також члени фракції ВО "Батьківщина" Юрій Мишко та Юрій Корольчук.

Хронологію політичної кампанії "за" і "проти" червоних прапорів на День Перемоги дивіться тут.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.