Спецпроект

У Ольги Богомолець відкрили виставку древлянської культури з Чорнобильщини

У київському арт-холі "Кайрос" відкрилася історико-етнографічна виставка з Чорнобильської зони "Душі поліської краса".

За словами господині арт-холу Ольги Богомолець, виставка покликана зберегти і відновити дух втраченого Полісся, важливу частину древлянської культури, яка сьогодні залишилася в зоні відчуження.

В експозиціях представлені предмети культури і побуту унікальної спільноти чорнобильських поліщуків, яка зникла за один день - 26 квітня 1986 року.

Більше 160 містечок і сіл були покинуті, а історико-культурна спадщина, яка накопичувалася протягом століть, кинута напризволяще. Частину її вдалося врятувати завдяки численним експедиціям, організаторами яких став Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф при МНС України.

Неодноразово в експедиціях брали участь художники, фотографи, режисери, дослідники, письменники і просто ентузіасти. Так, практично всі експедиції супроводжувала відома українська письменниця, поетеса Ліна Василівна Костенко.

Виставлені експонати датуються XII-XX століттями і відображають культурні, духовні та світоглядні особливості чорнобильської етнічної групи, яка походить від древлян. Серед них представлені предмети з середньовічного літописного Чорнобиля XI-XII століть.

За словами директора державного центру, Ростислава Омеляшко, крім ліквідації екологічних наслідків аварії, не менш важливо зберегти культурний ареал, побут і дух народу, що жив в закритій сьогодні зоні. Сьогодні вже зібрано 42 000 експонатів, які вдалося зберегти для нащадків, вони очищені від радіації і абсолютно безпечні.

Нагадаємо, що минулого тижня Верховна Рада проголосувала за створення державного музею народної культури Полісся, куди мають увійти й експонати, зібрані Ростиславом Омеляшком.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.