Спецпроект

Cправу про заборону червоного маршу у Львові повернули до суду

4 травня 2011 року Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Львівської міської організації ВО "Свобода" щодо заборони проведення масових заходів 9 травня 2011 року політичною партією "Русское единство".

Про це повідомила прес-служба ВО "Свобода".

Апеляційний суд під головуванням судді Андрія Ліщинського скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду, який у квітні закрив провадження у справі щодо заборони заходів партій "Русское единство" та "Родина" у Львові.

"Львівський адміністративний апеляційний суд, скасувавши ухвалу першої судової інстанції, ухвалив справедливе рішення і закрив справу про заборону проведення маргінальним проросійським силам "маршу пабєди" у Львові 9 травня", - заявив представник ВО "Свободи" в суді, голова комісії депутатської діяльності та законності Львівської міської ради Любомир Мельничук.

"Червоний марш" у Львові: хто його організовує

Водночас Мельничук повідомив, що Львiвський мiськвиконком звернувся до суду з позовом, в якому вимагає "заборонити проведення масових заходiв 9 травня у зв'язку з тим, що заявки подали багато органiзацiй рiзного iдеологiчного спрямування i можуть виникнути порушення громадського порядку".

За словами депутата, наразi вже подано 14 заявок на проведення масових заходiв i бiльшiсть з них запланованi на Марсовому полi та на Пагорбi Слави.

Заявки подали партiї "Русское единство" (на 1560 осіб), "Родіна", органiзацiї "Народного Руху України" та Української республiканської партiї, молодiжнi органiзацiї "Сокiл" i "Молодий народний рух", а також громадськi органiзацiї "Патрiот України", Козацький полк Галичини та обласна органiзацiя Спiлки письменникiв України, повідомив "Інтерфакс".

Тим часом голова фракцiї "Свободи" у Львiвськiй обласнiй радi Iрина Сех заявила, що до Львова спецiально їдуть "молодчики з "Русского единства" i "Родiни", щоб продемонструвати, "що у Львовi буде рiзанина".

У зв'язку з цим, заявила Сех, ВО "Свобода" звертається до керiвництва областi та обласної мiлiцiї зробити все можливе, щоб "у Львовi не було бiди, i щоб не пролилася нiчия невинна кров".

Також вона наголосила, що у тому разi, якщо президент України пiдпише закон, котрий зобов'язує на 9 травня вивiшувати копiї Прапора Перемоги, то Львiвська облрада виконувати цей закон не буде, оскiльки, за її словами, його ухвалено з порушенням Конституцiї України.

"Львiвська обласна адмiнiстрацiя орендує в обласної ради примiщення за символiчну плату i Львiвська облрада не дозволить, щоб на її будинку була якась червона ганчiрка", - сказала Сех.

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.