Спецпроект

Медведєв закликав Януковича не переписувати історію

Президент Росії Дмитро Медведєв закликає свого колегу Віктора Януковича "давати відсіч будь-яким спробам переписати історію" про другу світову війну.

"Цей подвиг назавжди залишиться в пам'яті вдячних нащадків. Важливо зберегти правду про події Великої Вітчизняної війни для майбутніх поколінь і давати відсіч будь-яким спробам переписати історію", - йдеться в його вітанні до Дня Перемоги.

"Переконаний, що героїчне минуле наших народів, їхнє прагнення до збереження і збільшення спільної культурної і духовної спадщини буде сприяти подальшому зміцненню відносин стратегічного партнерства між Росією й Україною", - заявив Медведєв.

Він попросив Януковича "передати теплі побажання миру, міцного здоров'я і благополуччя ветеранам війни, що проживають в Україні".

У свою чергу Володимир Путін поздоровив Миколу Азарова і висловив упевненість, що "загартована в роки війни братерська російсько-українська дружба буде і надалі надійною основою для зміцнення відносин стратегічного партнерства між нашими країнами".

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.