Спецпроект

Заради спорту влада знову руйнує історію

Біля частини музею "Київська фортеця" почали будувати зону гостинності до Євро-2012.

Будівництво йде біля підніжжя військового укріплення "Косий капонір", побудованого в XIX столітті як частина Печерської фортеці, пише "Сегодня".

Роботи почали перед травневими святами. "Забудовники розкопали військовий вал і почали вбивати палі без узгодження з музеєм", - стверджує глава комісії з культури Київради Олександр Бригинець.

Директор музею "Київська фортеця В'ячеслав Кулинич вважає: "Капонір - військова споруда з цегли і каменю, укопана в землю, з товстими стінами, з амбразурами і бійницями. Але стоїть він на валу, без нього ніякого капоніра бути не може! Музей нікому не давав дозволу на знесення!".

У НСК "Олімпійський" заперечують: пам'ятник вони не руйнують.

"Ми від "Капоніра" відступили 10 метрів і пам'ятник не чіпаємо. Навпаки, ми там обладнаємо спеціальну стежку, по якій туристи зможуть пройти уздовж капоніра і помилуватися ним. Ніяких "військових валів" там немає, ми проводили нараду з цього приводу з фахівцями, де були й архітектори", - заявив начальник управління перспективного будівництва НСК Дмитро Ковальчук.

"Усі дозволи, включаючи "Укрдержекспертизу", дозвіл на знесення зелених насаджень, на початок будівництва в нас є", - зауважив він.

У цьому ж упевнений і заступник глави КМДА по Євро-2012 Анатолій Голубченко.

"Ніякої історичної цінності цей вал не становить. Ми розбиралися в цій ситуації. На цьому місці вже кілька разів щось будували", - сказав Голубченко.

"Тут був льодовий стадіон і корти, але вони знаходилися далі. Самі вали ніхто не чіпав! Обійти вал можна було: побудувати трохи далі або вписати "зону гостинності" у ландшафт, побудувати на валу, але не зривати землю", - вважає директор "УкрНДІпроектрестраврація" Олександр Молож.

Це не перший скандал навколо музею "Київська фортеця". Наприкінці грудня 2006 року, під новий рік, на території музею знесли історичний Київський телеграф - як говорили історики, це був перший військовий телеграф Києва. Тоді влада і будівельники стверджували, що знесли лише старі сарайчики і військові склади.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.