Спецпроект

300-річчя "мазепинської" Січі святкуватиметься на державному рівні

Верховна Рада вирішила відзначити на державному рівні 300-річчя Олешківської Січі.

Про це повідомляє офіційний сайт ВР.

Постанова про 300-річчя передбачає створення організаційного комітету з підготовки та проведенню ювілею, затвердження плану заходів і виділення потрібних коштів із державного та місцевого бюджетів.

"У 2011 році Олешківській Січі виповнюється 300 років, - йдеться в пояснювальній записці до проекту постанови. - Історичне значення Олешківської Січі важко переоцінити, це не тільки явище вітчизняної історії, це визначне явище європейської та загальносвітової історії".

У 1709 році запорожці на чолі з кошовим отаманом Костянтином Гордієнком взяли участь у військово-політичному виступі за незалежність України разом з гетьманом Іваном Мазепою.

Після поразки під Полтавою й руйнування російськими військами Чортомлицької Січі запорожці вимушені були перейти під протекторат Кримського ханства й "сіли Кошем" на лівому, татарському березі Дніпра. Так виникла Олешківська Січ на місці сучасного Цюрупинська.

Отож, Олешки на майже два десятки літ перетворились у значний політичний центр Козацької держави. Вони підтримували стосунки з Кримським ханством, Стамбулом, Бендерами, Шведським королівством, Річчю Посполитою...

Та чи не найважливіший етап у житті Олешківсьої Січі тих далеких часів - пряма їх участь у створенні "Конституції прав свобод Запорозького війська", більше знаної під назвою "Конституція Пилипа Орлика".

Не зайве нагадати основні її пункти: проголошення незалежності України від Польщі та Москви; обрання парламенту, який мав скликатись тричі на рік, обмеження влади гетьмана тощо.

Лише в 1734 році козаки змогли повернутися на рідну землю Запорожжя, де заснували останню, Підпільненську Січ, ліквідовану за царським наказом у 1775 році.

На даний час площа Січі, що збереглась, дорівнює приблизно 0.5 га. Археологічними розкопками на Олешківській Січі сезонів 1991-1992 років виявлено близько 1000 предметів, які відносяться до матеріальної культури козацтва.

Розкопки можна вважати унікальними, бо з восьми подібних поселень залишилося лише три: Хортиця, Кам'янська та Олешківська Січі. Решта поховані хвилями штучних дніпровських розливів.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.