Спецпроект

Партія регіонів не хоче відміняти скандальний закон про червоний прапор

Фракція Партія регіонів не підтримуватиме постанову щодо скасування закону про підняття червоного прапора в День перемоги.

Про це сказав лідер фракції Олександр Єфремов на брифінгу у понеділок, відповідаючи на запитання журналістів.

"Якщо коротко, то ні", - сказав він.

Єфремов наголосив, що Прапор перемоги "немає нічого спільного з тими інсинуаціями, які сьогодні впроваджуються під цим прапором".

"Нам треба з повагою ставитися до пам'яті наших людей. І якщо ми не будемо цього робити, на нас очікує сумне майбутнє. Якщо хтось бажає переробити нашу історію під когось, то ми в цьому брати участі не будемо", - сказав лідер фракції "регіоналів".

Раніше в понеділок лідер фракції НУНС висловив пропозицію консенсусним рішенням народних депутатів скасувати закон про червоний прапор, який став причиною конфліктів у західних областях України 9 травня цього року.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.