Спецпроект

УРЯД ВІДХРЕЩУЄТЬСЯ ВІД СКАНДАЛІВ НА ДЕСЯТИННІЙ

Державна служба з питань національної культурної спадщини заявляє, що не розглядала жодних проектів з реконструкції Десятинної церкви. А за все, що відбувається на території пам'ятки, відповідає КМДА.

Про це йдеться в офіційній заяві Держкультурспадщини (урядовий орган у складі Міністерства культури й туризму - ІП) на сайті Мінкульту.

Наводимо її текст повністю:

"Єдине погодження, яке видало Міністерство культури України (Державна служба з питань національної культурної спадщини) стосувалось надання дозволу на проведення археологічних досліджень на місці фундаментів Десятинної церкви. Такі погодження видаються терміном на 1 рік, тобто актуальний дозвіл дійсний до кінця 2011 року.

Результатом проведення конкурсу на кращу містобудівну концепцію культурної, архітектурної та художньої ревалоризації (реставрації існуючих споруд та відновлення зруйнованих) пам'ятника археології національного значення "Дитинець древнього Києва VIII-X ст. з фундаментами Десятинної церкви X ст.", оголошеного Київською міською владою, стало колегіальне рішення журі, яке полягає у ідеї поєднати два проекти-переможці.

З цією метою було створено об'єднану групу проектувальників, яка має напрацювати єдиний спільний проект та представити його на розгляд громадськості та науковців.

На даний час до Міністерства культури та до Державної служби з питань національної культурної спадщини жодні проекти, що стосуються Десятинної церкви, на розгляд не надходили. Після подання такого проекту обов‘язково відбудеться його публічний розгляд на науково-методичній раді Мінкультури.

Земельна ділянка, на якій розташовано Дитинець та залишки фундаментів Десятинної церкви, відведена КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт". Це комунальне підприємство Київської міської Ради, підпорядковане безпосередньо Головному управлінню капітального будівництва м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Отже, саме ця установа виступає замовником робіт та несе повну відповідальність за ведення робіт на ділянці та дотримання вимог законодавства".

Нагадаємо, що 25 травня 2011 року представники УПЦ Московського патріархату привезли на територію археологічних розкопок фундаменту Десятинної церкви (X-XIII сторіччя) будівельні вагончики. Вагончики, як і нещодавно споруджена УПЦ МП капличка, були встановлені біля старовинного фундаменту без жодних дозвільних документів.

Десятинна церква: проекти знищення історичної пам'ятки

17 травня Київська міськдержадміністрація на конкурсі, який закінчився скандалом, так і не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви - нібито через те, що лічильна комісія не згодилася з рішенням більшості членів журі, які проголосували за проект, котрий не передбачав спорудження храму.

Як пояснила член журі архітектор Лариса Скорик, двоє з трьох членів лічильної комісії відмовились підписувати протокол з результатами голосування. За даними ІП, одним із них був голова Державної служби з питань культурної спадщини Андрій Вінграновський.

Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 989 роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

 

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.