Спецпроект

Сьогодні - 120 років з дня народження творця ОУН Євгена Коновальця

14 червня 1891 року в с. Зашків на Львівщині народився Євген Коновалець, керівник однієї з найбоєздатніших формацій армії Української Народної Республіки - корпусу Січових стрільців, засновник Організації українських націоналістів.

Про це нагадує прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Євген Коновалець - непересічна постать в українській історії, що зуміла відповісти на всі виклики епохи тоталітаризму, воєн та брехні, вважають у ЦДВР.

Активний західноукраїнський громадсько-політичний діяч з юридичною освітою став військовим лідером Східної України під час Української національної революції 1917-1920 років. Цим він укотре довів єдність української нації попри століття відчуження.

Створив найбоєздатнішу військову одиницю армії Української Народної Республіки (УНР) - формацію Січових стрільців. Серед бойових заслуг Коновальця було придушення більшовицького бунту в Києві в січні 1918 року, що ускладнило просування російських військ до столиці. Після цього полк Січових стрільців став гвардійським підрозділом на варті уряду УНР.

У листопаді 1918 року формація Січових стрільців відіграла головну роль у поваленні гетьманського режиму та відновленні демократичної влади Директорії, завдавши поразки переважним гетьманським військам біля станції Мотовилівка. У боях на Правобережжі у 1919 році січовики зарекомендували себе як елітне військове з'єднання армії УНР.

Після поразки Української національної революції Євген Коновалець не полишив визвольної боротьби, як це зробили багато політичних діячів. Він зумів перевести її на інший рівень - підпільної боротьби в умовах окупаційного режиму. 1920 року було створено Українську військову організацію (УВО), котра мала завдання запобігти утвердженню польської окупаційної влади у Західній Україні.

В умовах втрати авторитету українських політичних лідерів, з середини 20-х років Коновалець починає творити нову політичну платформу та політичний провід Українського визвольного руху. Так у 1929 році постала Організація українських націоналістів (ОУН) - єдина політична сила, що прагнула відновити українську державність на всіх етнічних українських землях.

"Військовий та політичний хист Євгена Коновальця можна порівняти з роллю борця за свободу Ірландії Майкла Коллінза - творця ірландської незалежності від імперської британської деспотії", - зазначив історик Ігор Дерев'яний, науковий співробітник музею "Тюрма на Лонцького".

Детальніше про значення постаті творця ОУН в наш час читайте у програмному тексті Осипа Зінкевича "Євген Коновалець і наша доба".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.