Спецпроект

У Швеції відкрили пам'ятник Пилипу Орлику

У шведському місті Крістіанстад відкрили пам'ятник українському гетьману Пилипу Орлику - автору Конституції, яку деякі українські історики вважають першою демократичною конституцією на теренах Європи.

Відкриття було приурочено до 300-ї річниці Конституції Орлика та 15-ї річниці сучасної Конституції України, повідомляє Newsru.ua.

Відкриття пам’ятника й дошки на будинку, де мешкав у 1716-1719 рр. Орлик, було кілька років тому ініційовано українським посольством. Він вважається подарунком України шведському місту Крістіанстаду.

Виготовила пам’ятник майстерня українських скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова за підтримки народного артиста України Богдана Бенюка та мецената Івана Омелянюка, повідомили в Посольстві України у Швеції.

У краєзнавчому музеї м. Крістіанстад цього дня було виставлено для ознайомлення булаву Орлика та копію його Конституції, які були спеціально надані Лінчепінською бібліотекою та Національним архівом Швеції з цієї нагоди. Посол також передав місту пам’ятну монету "300 років Конституції Пилипа Орлику", яку буде долучено до постійної експозиції в музеї міста.

Участь у заході взяли представники керівництва міста, депутати Риксдагу (парламенту) Швеції, дипломати посольства, представники шведських культурницьких та мистецьких кіл, українських громадських організацій у Швеції, ЗМІ.

Після Полтавської битви 1709 р. Пилип Орлик залишив Україну разом із гетьманом Мазепою. У 1716-1719 рр. на запрошення короля Швеції Карла ХІІ Орлик проживав з родиною у м. Крістіанстаді. Нині у шведських архівних та музейних установах зберігаються реліквії, пов’язані з його діяльністю. Найважливіші з них – булава (зберігається в кунст-камері Лінчепинської бібліотеки) та єдина відома оригінальна копія Конституції (Національний архів Швеції).

Нагадаємо, що тиждень тому пам'ятник гетьману України Орлику було відкрито в Києві.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.