Спецпроект

Польща висуне на Оскара художній фільм про Львів

На престижну номінацію Оскара Польща виставить спільну польсько-німецько-канадську кінострічку "У темряві" режисера Аґнєшки Голланд - про порятунок євреїв у підземеллях Львова.

Про це повідомляє "Ґазета Виборча".

Фільм знято за мотивами книги Роберта Маршала "У підземеллях Львова. Героїчна історія про виживання у часи Голокосту" ("In the Sewers of Lviv"). Як вважають самі поляки, їх держава вже давно не була такою близькою до здобуття цієї міжнародної нагороди.

У фільмі розповідається історію про восьмирічну єврейську дівчинку, яка після ліквідації нацистами єврейського гетта у Львові разом із іншими переховується у каналізаційній системі міста. Близько 80 відсотків стрічки події відбуваються саме під землею.

Допомагав їм переховуватись один польський працівник комунальних служб. Не безкоштовно.

Леопольд Соха, за наказом німців, виконує дрібні роботи в львівському гетто, пише "Вголос". Його не цікавить доля євреїв. Коли випадково дізнається, що кілька десятків з них планує втечу через каналізацію, він одразу бачить в цьому шанс заробити. За допомогу в переховуванні, він призначає їм високу ціну і щомісяця, не зважаючи ні на що, збирає оплату.

Але, за місяцем місяць, і він більше бачить у євреях людей, аніж євреїв. І неквапно допомагаючи їм, він щодня ризикує життям своїм, дружини та доньки. Одного дня гроші закінчились, але Соха залишився. І далі допомагав. Коли війна закінчилась і втікачі вибрались з каналізації, Соха тріумфально повідомив сусідів - "Це мої євреї!".

"Поведінка населення Галичини в часи "остаточного вирішення єврейського питання"

Фільм "У темряві" серед іншого торкає малознайому з історії Другої світової війни тему про ціну життя заручників. Якось, один із героїв стрічки вибирається на поверхню і через необережність потрапляє під арешт німецького солдата. Польський робітник допомагає йому втекти, убивши конвоїра.

Наступного дня нацисти організовують відплатну акцію, повісивши на площі Ринок у Львові п'ятдесят заручників - літніх чоловіків та молодь. Глядачі бачать їх тіла і задумуються: чи варто було рятувати одну людину ціною десятків інших? Хто відповідає за їх смерть? Чи лише німці? Адже усім було добре відомо, що за смерть німецьких солдатів доведеться поплатитися життям багатьом заручникам?

Нагадаємо, що Аґнєшка Голланд у 1992 році була номінована на Оскара за кінострічку "Європа.Європа".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.