Спецпроект

В Ірпені хочуть забудувати місце поховання червоноармійців?

Попри скандал і обурення громадськості, на місці братської могили воїнів Червоної армії в Ірпені таки можуть побудувати котеджі.

Про це пише Kievpress з посиланням на ініціативну групу захисників парку і могили, повідомляє "УП.Київ".

Як з'ясувалося, після того, як наміри ірпінських чиновників набули розголосу і викликали обурення громадськості, мер міста Володимир Скаржинський заявив, що ділянки були виділені помилково й пообіцяв цю помилку виправити.

Уже через кілька днів усі люди, яким виділили землю, написали заяви з відмовою від ділянок, а депутати міськради скасували на цій підставі свої попередні рішення про землевідводи.

Однак як повідомив голова ініціативної групи парку "Героїв" Лаврентій Кухалейшвілі, заяви людей про відмову від земельних ділянок, на підставі яких депутати скасували розв'язки про землевідвід, не є легітимними, оскільки ділянки були вже перепродані.

"Земельні ділянки міськрада виділила на підставних осіб, і відразу ж після відповідного рішення сесії вони були кілька разів перепродані", - сказав він.

Таким чином, затверджує Кухалейшвілі, і заяви про відмову від земельних ділянок і рішення сесії не мають ніякої юридичної сили.

Підозри місцевих жителів у нещирості публічних заяв міського керівництва підкріплюється ще декількома обставинами. Зокрема, тим, що ірпінський міськсуд відмовився заборонити будівництво на території лісопаркової зони та тим, що деяким місцевим жителям уже пропонують підписати лист у підтримку будівництва на території парку.

Міські чиновники коментувати ситуацію відмовилися.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.