Спецпроект

У Сатанові відкрили пам'ятник захисникам - українцям, полякам і євреям (ФОТО)

16 серпня в селищі Сатанів Городоцького р-ну, що на Хмельниччині, біля мурів середньовічної брами міста відкрито пам'ятний знак "В пам'ять усіх захисників Сатанова".

Знак встановлено на честь представників трьох найбільших громад, які у XVI-XVII ст.ст. пліч-о-пліч боронили рідне місто. Відповідно, написи на камені зроблено українською та польською мовами та на івриті.

Свого часу Сатанів був прикордонним містом Речі Посполитої, а тому постійно зазнавав татарських і турецьких нападів. Коли ворог підходив до стін міста, представники усіх сатанівських громад виходили до бійниць обороняти свій рідний дім.

Сатанівська міська брама

Про ті неспокійні часи й досі нагадують руїни замку (XIV- XVIII ст.), Свято-Троїцький монастир, який відрізняється від фортеці хіба що хрестами на вежах і вже згадана міська брама - її звели ще XV- XVI ст. і значно поновили на початку XVIII (брама зазнала значних пошкоджень під час турецького штурму у квітні 1676 р.).

Невеличкий замок нагадує навіть єврейська синагога оборонного типу (XVI ст.). Колись на її даху стояла гарматна батарея, а сама вона була важливим вузлом загальноміської оборони.

Сатанівська синагога

Про ті неспокійні часи є й німе свідчення на старому єврейському цвинтарі. На одному з надгробків XVII зазначено, що похований загинув у брамі міста під час битви з "тугаримами" (тобто турками).

Ідея встановити пам'ятний знак народилася в середовищі місцевих краєзнавців. Профінансувати проект та взяти на себе організаційні клопоти погодився місцевий бізнесмен та краєзнавець В'ячеслав Косик. Ініціативу підтримала і місцева влада та допомогла швидко вирішити усі формальності. 

Сатанів - маленький Кам'янець-Подільський (ЕКСКУРСІЯ)

Районна влада допомогла провести урочисту церемонію. "Ми, звичайно, підтримали таку красиву та потрібну ініціативу, - сказав Володимир Вербановський, голова Городоцької райдержадміністрації, - адже це і нагадування про славетне минулого нашого краю, і значний внесок в укріплення міжнаціональної злагоди в межах усієї України".

Пам'ятна дошка

В церемонії відкриття пам'ятного знаку взяли участь жителі селища, представники місцевої влади, польських та єврейських національно-культурних товариств,представники церков, іноземні дипломати.

"Просто чудово, що перший в Україні спільний пам'ятник українцям, полякам та євреям, які спільно боронили рідний край, з'явився саме на Городоччині - каже Олександр Воротний, голова Городоцької районної ради, - саме подоляни дали приклад усім, що минуле може не лише роз'єднувати, але й об'єднувати".

Об'єднавче значення пам'ятника проявилося вже під час урочистого відкриття, коли поминальні молитви за загиблими захисниками Сатанова прочитали християнські священики та габай Хмельницької синагоги. Це було перше в історії району спільне богослужіння православних та греко-католицьких священників!

Всі фото: Дмитро Панаїр

"Для мене це не просто один з пам'ятників Сатанова, - сказав протоієрей Володимир Наглій, - цей знак має пряме відношення і до Свято-Троїцького монастиря, у храмі якого я служу. Укріплення нашого монастиря входили в систему оборони міста, були його форпостом. Я молився не лише за православними оборонцями Сатанова, але й за ченцями нашого монастиря, які теж, коли було потрібно, брали до рук зброю".

"Сегоднішня подія має надзвичайно важливе та повчальне значення для нашої молоді, - зазначив Аба Калінер, габай Хмельницкої синагоги та ветеран Великої Вітчизняної. - Вона - нагадування усім про спільний подвиг наших предків, які захищали рідну Україну".

Дмитро Панаїр, спеціально для ІП

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.