АНОНС: ПРЕЗЕНТАЦІЯ "БІБЛІОТЕКИ ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ" У ЛЬВОВІ

Редакція "Історичної правди", Посольство Республіки Польща, видавництво "Дух і Літера", а також Центр досліджень визвольного руху запрошують Вас на презентацію книжки журналіста, історика, постійного автора "Історичної правди" Олександра Зінченка

Презентація відбудеться в рамках 18-го Форуму видавців у Львові.

 

"Година папуги" - це перша книжка, яка так докладно розповідає про трагедію Катині і про її українські сторінки.

Розслідування Олександра Зінченка на цю тему тут і тут

Ця історія почалася у Львові, Луцьку, Тернополі, продовжилася у Путівлі та Старобільску, і закінчилася для більшості її учасників у Харкові.

У Харкові за кілька весняних тижнів 1940-го року розстріляли майже 4 000 чоловік.

...На довоєнних ярмарках дресирований папуга шарманщика витягав записки з пророцтвами. У таборі військовополонених в українському Старобільську чекісти так само у незбагненому порядку викликали бранців. Той час бранці назвали "Годиною папуги".

Олександр Зінченко, один із авторів документального фільму "Катинь: листи з раю" , розповідає у своїй першій книзі про те, як доля когось відправляє на смерть, а комусь лишає життя.

Це вже друге видання книжки «Година папуги». Перший наклад був вичерпаний вже незабаром після виходу книжки у квітні цього року.

"Появу книжки "Година папуги" Олександра Зінченка, яка являє українську точку зору на катинський злочин, вважаю особливо важливою для нас, поляків. Сталінські злочини, скоєні щодо Українського народу, перевершують усе, свідками чого ми були у ХХ столітті".

 Анджей Вайда,

кінорежисер, лауреат премії "Оскар"

"Людям думаючим варто прочитати книжку Олександра Зінченка. Вона дає щедру поживу для голови і серця - за що її авторові належиться заслужене визнання і велика подяка".

Ярослав Грицак,

Історик

 

"Постійний автор "Історичної правди" Олександр Зінченко написав прекрасну книгу і про історичний, і про людський вимір цієї трагедії. Її повинні прочитати ті, хто дотепер розповідає про Сталіна, "ефективного менеджера", і лукаві - мовляв, треба менше говорити про історію, а дивитись у майбутнє..."

Вахтанг Кіпіані,

журналіст, головний редактор сайту "Історична правда"

 

Резенцію Вахтанга Кіпіані на книжку „Година папуги" можна прочитати тут

 

Презентація першої книжки серії "Бібліотека Історичної Правди" відбудеться у суботу,  17 вересня 2011 р. у львівському Музею-меморіалі "Тюрма на Лонцького" за адресою вул. С.Бандери, 1

Початок - о 14.00.

Вхід вільний.

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.