В Києві відкрили пам'ятник автору білоруського історичного детективу

Сьогодні у Києві біля посольства Республіки Білорусь на вулиці Коцюбинського, 3 відкрили бронзовий пам'ятник Уладзіміру Караткєвічу - першому білоруському письменнику, який звернувся до жанру історичного детективу.

Про це повідомляють УНН.

Урочиста церемонія відбулась за участі міністра культури Білорусі Павла Латушка і міністра культури і туризму України Михайла Кулиняка.

Пам'ятник створений білоруськими скульпторами Костянтином Селіхановим, Олегом Варвашенєю і архітектором Олександром Корбутом.

 Караткєвіч у береті і светрі

До відкриття пам'ятника приурочена презентація в Київському університеті імені Шевченка спеціального видання "Дике полювання короля Стаха" на чотирьох мовах (українською, білоруською, російською, англійською). Книга була випущена до 80-річчя від дня народження Караткєвіча, яке відзначалося в 2010 році.

Довідка: Уладзімір Караткєвіч у 1950-их навчався на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а потім працював учителем на Київщині.

Вірш про Дніпро і Німан двома мовами

Караткєвіч став першим білоруським письменником, що звернувся до жанру історичного детективу. За роман "Чорний замок Ольшанський" він удостоєний Державної премії Білоруської РСР імені Якуба Коласа. Багато його творів екранізовано.

"Чорний замок Ольшанський" - мінський науковець в 1960-их роках розслідує таємничу загибель свого друга-бібліофіла, пов'язану зі старовинним євангелієм, у якому лежить шифрована записка, що стосується подій XVI-XVII сторіч у Великому князівстві Литовському.

Ниточка веде до замку в Ольшанах, де опівночі на фортечній галереї з'являються привиди убитих у 1612 році людей, а тим часом з'ясовується, що за захованим в одній із веж замку скарбом полюють колишні поліцаї... 

Караткєвіч і кошенята. Фото, найімовірніше, 1970-их
"Дике полювання короля Стаха" - друга половина 1800-их років, фольклорист Андрей Бєларецкій приїздить в закинуте помістя Балотниє Яліни, де стикається з жахливою легендою про прокляття, яке переслідує рід господарів помістя Яновських.

Закохавшись у єдину спадкоємицю вимерлого білоруського роду Надзєю Яновську, Бєларєцкій поринає у вир місцевих шляхетських інтриг і виявляє, що давня легенда про безгучних вершників-убивць на торфових болотах - не вигадка...

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.