Гофман про "Чорного Ворона": "Антиросійська, ксенофобська книжка"

Режисер Єжи Гофман сказав, що відмовився екранізувати роман Василя Шкляра, оскільки "хочеш, щоб поважали тебе, твою націю, історію і традиції, повинен поважати і інші нації з їх історією... не можна всіх навколо вважати ворогами!".

Про це польський режисер заявив у інтерв'ю телеканалу "Україна", повідомляє "Сегодня".

"Для мене "Чорний ворон" - книга націоналістична, саме що не антирадянська, а антиросійська! Це книга ксенофобська, а це шлях в нікуди", - сказав Гофман.

На питання про УПА польський режисер сказав, що до бійців УПА він ставиться двояко - і як до борців за визволення, і як до бандитів.

"З одного боку, вони дійсно були в лісах, створювали загони опору. І тут їх заслуги у звільненні Україні безсумнівні, - зазначив Гофман. - Але з іншого боку - вони вчинили криваву різанину польського населення на Волині. На що поляки, в місцях, де їх було більше, відповіли їм тим же. Цього не викреслити! І як довела історія, немає таких партизанів, які б після довгого перебування в лісах не перетворилися б у бандитів".

На думку режисера, бійці УПА - "не тільки антипольські, вони - антиросійські, вони - антиєврейські!":

"Як там: "Різати москалів, ляхів і жидів". Якщо хочеш, щоб поважали тебе, твою націю, історію і традиції, ти повинен поважати і інші нації з їх історією! Не можна, щоб тебе поважав світ, якщо ти всіх навколо вважаєш ворогами! Ось чому "Чорний ворон" мені абсолютно нецікавий".

Що ж до свого нового фільму "Варшавська битва", Гофман зазначив, що він - антирадянський, але не антиросійський: "Там крім червоних вождів - Леніна, Троцького, Сталіна, є і нормальні білі козаки, і благородна російська жінка. Вони - позитивні герої".

Єжи Гофман прибув у Київ на фестиваль "Молодість", щоб представити свій новий фільм "Варшавська битва" - історичну мелодраму про похід Червоної армії на Польщу в 1920 році, зняту в технології 3D.

Під час презентації він проігнорував запитання кореспондента УП про те, що саме не сподобалося йому у романі Шкляра. "Історична Правда" подивилася "Варшавську битву", читайте завтра враження нашого редактора.

Минулого тижня польський режисер заявив, що відхилив пропозицію знімати "Чорного Ворона", оскільки книга йому "дуже не сподобалася".

У березні 2011 року Василь Шкляр казав, що його "знайомі художники говорили з Єжи Гофманом, він дуже зацікавився, мене підганяє. Щоб я швидше дав, якщо не сценарій, то синопсис. І він готовий буде знімати".

У вересні повідомлялося, що Віктор Ющенко хоче залучити до екранізації "Чорного Ворона" голлівудського актора і режисера Мела Гібсона.

Нагадаємо, що оголошено збір коштів на екранізацію історичного бестселеру. Станом на травень 2011 року було зібрано близько 300 тисяч грн.

Роман "Чорний Ворон" розповідає про збройну боротьбу українців (повстанців Черкащини, Кіровоградщини і Київщини) проти більшовицької влади у 20-х роках ХХ століття - ще кілька років після того, як влада УНР емігрувала з України.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.