У Львові відкрили пам'ятник автору "Червоної Рути" (ФОТО)

20 грудня 2011 року у Львові відкрили пам’ятник видатному композитору та поету Володимиру Івасюку. В центрі міста завдяки пожертвам Святослава Вакарчука з'явився монумент людині, яка зробила українську мову популярною у всьому СРСР, свого роду еталоном поп-музики.

Пам’ятник заввишки 2,6 метра виготовлено з бронзи, а постамент та мощення – з граніту.

Mонумент встановлено на монолітній кам’яній брилі; навколо пам’ятника з мозаїки та гранітної плитки викладено декоративну гітару.

Вартість проектних робіт та виготовлення пам’ятника склала 360 тисяч грн.

Фото: УП.Життя

Місце розташування пам’ятника  - проспект Шевченка, 7-9 - на шляху від філармонії до музичної академії, яким часто ходив Володимир Івасюк.

Ініціатором та меценатом, коштом якого відбулося створення пам’ятника, є музикант, лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук.

Автори пам’ятника: скульптор Сергій Олешко та архітектор Михайло Ягольник. Кошти на благоустрій прилеглої території - 174 тисяч грн - виділено з міського бюджету Львова. 

1971: "Червона рута" - мюзикл про любов Ротару-гуцулки і Зінкевича-дончанина (ВІДЕО)

Ідею зі встановлення пам’ятника Святослав Вакарчук озвучив у 2006 році на святкуванні 750-річчя Львова.  За його ж клопотанням, восени 2006-го міський голова Львова Андрій Садовий створив організаційний комітет зі спорудження пам'ятника.

Андрій Садовий і Святослав Вакарчук на відкритті пам'ятника

Оргкомітет звернувся до львівських митців — заступника голови Львівського відділення Спілки архітекторів України Михайла Ягольника та скульптора Сергія Олешка, - з проханням розробити концепцію майбутнього пам'ятника композиторові.

6 серпня 2010 року було затверджено проект, а 15 липня 2011 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив вимоги щодо встановлення пам'ятника.

ДОВІДКА:

Володимир Івасюк (1949-1979) - один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.

Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Його твори здобули масову популярність в СРСР і світі.

 Володимир Івасюк в останні роки життя

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія - самогубство - підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.