Спецпроект

Інтелектуали Польщі та України просять встановити День примирення

Учасники Українсько-польського форуму партнерства, що відбувся 20-21 грудня у Варшаві, звернулися до парламентів двох держав з пропозицією про прийняття спільної ухвали щодо встановлення Дня пам’яті і поєднання українців і поляків.

Про це повідомляє ZN.ua.

Робота форуму складалася з трьох засідань: "Місце і роль України і Польщі в Європі 21 століття", "Економіки України та Польщі, їх взаємний вплив, проблеми, шанси і перспективи", "Співпраця України і Польщі в сфері культури, науки, освіти і виховання молоді".

За результатами форуму прийнято спільне звернення співголів, в якому зокрема підкреслено:

"Ми поділяємо глибокий жаль та висловлюємо співчуття родинам усіх невинних жертв трагічних подій на Волині та в інших місцях, де дійшло до трагедії у важкі 40-і роки минулого століття.

Водночас, висловлюємо стурбованість спробами окремих політиків ініціювати ухвалення односторонніх тенденційних документів, які можуть мати негативний вплив на українсько-польські відносини.

Думаючи про прийдешні покоління і забезпечення миру, добробуту та стабільності в Європі, співголови форуму звертаються до парламентів двох держав з пропозицією про прийняття спільної ухвали щодо встановлення Дня пам’яті і поєднання українців і поляків".

 

Найбільш цікавими й конраверсійними видалися гуманітарні студії, в яких приймали участь академік НАН України, директор Інституту філософії Мирослав Попович, академік НАН України, директор Інституту літератури Микола Жулинський.

З польського боку взяли участь відомі політики й інтелектуали: Адам Даніел Ротфельд, колишній міністр закордонних справ РП, Адольф Южвенко, директор Музею ім. Оссолінських, Хуберт Лашкевич, директор Католицького університету в Любліні, професори Здіслав Найдер та Ян Аксер.

На форумі відзначалося, що оскільки насуваються дві річниці трагічних подій: депортаційної акції "Вісла" 1947 року (квітень 2012 року) та Волинських подій 1943-1944 років (липень 2013 року), тому дуже важливо не дати активістам праворадикальних рухів по обидва боки кордону політизувати ці гіркі сторінки нашої спільної історії.

Нагадаємо, що в червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.