Спецпроект

На TVi представлять проект про українців, які гинули разом із євреями

Сьогодні, 26 січня 2012 року напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, на телеканалі ТВі у програмі "Вечір з Миколою Княжицьким" буде представлений проект Центру юдаїки НаУКМА "Я сторож братові моєму".

До розмови запрошені співробітники Центру й учасники проекту: кандидат історичних наук Жанна Ковба та аспірант кафедри соціології НаУКМА Анна Васильченко.

Початок програми о 21:00.

Проект "Я сторож братові моєму" покликаний віднайти історії людей, котрих було репресовано або вбито разом з євреями, яких вони намагались врятувати в роки Голокосту.

Такі люди, можливо, більше за інших, заслуговують на те, щоб їхні історії знали, а імена пам’ятали. Проте героїчні вчинки цих людей мало відомі загалу, адже про них майже немає кому розповісти.

Імена цих людей не потрапляють і до списків Праведників народів світу, оскільки однією з важливих умов надання цього звання є безпосереднє свідчення врятованих. В цих історіях ані рятівники, ані жертви геноциду свідчень не залишили.

В рамках проекту зібрано вже більш ніж 120 таких історій – і це тільки початок роботи.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.