"Регіонали" хочуть віддати українські Лаври УПЦ МП

Києво-Печерську Лавру, Почаївську Лавру та Святобогоявленський монастир (у Кременці на Тернопільщині) депутати від Партії регіонів хочуть передати у власність Української православної церкви Московського патріархату.

Відповідний законопроект вже зареєстрували у Верховній Раді, повідомляє "УП.Київ" із посиланням на ICTV.

Депутати пропонують вилучити ці об’єкти зі списку тих, які не можна приватизувати і передати їх священикам. Мовляв, церковники і так проводять служби і живуть у святинях, а політики на приналежності лише спекулюють.

"Це рішення має на меті поставити крапку на спробах тих чи інших політиків політизувати цю тему. Стосовно того чи відібрати той чи інший об’єкт, чи не відібрати. Фактично ми хочемо закріпити де-юре те, що є вже де-факто", - сказав регіонал Василь Горбаль.

Законопроект пропонує віддати у власність священиків цілі комплекси історичних споруд.

Лише на території Києво-Печерської Лаври таких будівель на 6 сторінок. Нині у них музеї, лікарні і навчальні заклади.

Щойно будівлі передадуть церкві, усі ці заклади опиняться на вулиці, переконаний бютівець Володимир Яворівський. До всього контроль за історичними пам'ятками з боку держави стане неможливим.

"Унікальні пам’ятки заберуть з державної власності. Пам’ятки, які перебувають під протекторатом ЮНЕСКО, можуть бути передані сьогодні релігійній конфесії – Московському патріархату. Після цього держава втратить будь-який контроль", - сказав він.

Настоятель Києво-Печерської лаври архієпископ Павло такою ініціативою регіоналів задоволений. Мовляв, віддати те, що належить церкві, можновладців просили вже дуже давно.

"Раніше говорили, що потрібно повернути Лавру церкві. І якщо хтось хоче орендувати приміщення, будь ласка, орендуйте, якщо це потрібно, в церкви", - сказав він.

У Міністерстві культурі кажуть, що роздержавити об’єкти культурної спадщини та археологічні пам’ятки досі не дозволяв закон, однак депутати якраз його і хочуть змінити.

"Якщо таке рішення приймуть, то міністерство може лише заручитися обіцянкою нових власників, що з історичним майном поводитимуться обережно", - сказав заступник директора департаменту культурної спадщини Мінкульту Віктор Вечерський.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.