НІМЕЧЧИНІ ДОЗВОЛИЛИ НЕ ПЛАТИТИ ЗА ЗЛОЧИНИ НАЦИСТІВ

Міжнародний суд ООН в Гаазі позбавив Німеччину від необхідності платити компенсації родичам убитих нацистами людей.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

У 2008 році уряд ФРН звернулося до Гааги, щоб оскаржити вимоги італійців про матеріальні компенсації за постраждалих від дій нацистів. В їх позові йшлося про події вересня 1943 року - травня 1945 року на території окупованої німцями Італії.

У листопаді 2008 року Верховний касаційний суд Італії задовольнив вимоги дев'яти родичів двох мешканців села Чивітелла, яких y 1944 році розстріляли солдати вермахту. Згідно з рішенням суду, влада ФРН повинні булa виплатити італійцям один мільйон євро.

У цьому процесі були задіяні також греки, які намагалися одержати компенсацію від Німеччини за своїх родичів, убитих есесівцями в червні 1944 року в грецькому селі Дістомо. Італія дозволила грекам подавати позови проти ФРН через свої суди.

Німеччина відмовилася платити гроші й звернулася до Гааги, щоб перевірити, чи відповідає такий судовий процес нормам міжнародного права. Німецький уряд просив розібратися, чи може приватна особа в своїй країні подавати в суд на іншу країну. Міжнародний суд ООН ухвалив рішення на користь Німеччини. Підсумкове рішення опубліковано на сайті суду.

Раніше Італія намагалася оскаржити дії німецької сторони, але зустрічний позов, поданий італійцями в Міжнародний суд ООН, був відхилений в липні 2010 року. Влада Італії намагалася довести, що в даному випадку мова йде про злочини проти людяності і тому Німеччина не може прикриватися державним імунітетом.

Нагадаємо, що у жовтні 2010 року Німеччина завершила виплату репарацій, передбачених Версальським договором 1919 року після Першої світової війни.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.