У Львові прочитають лекцію про авангардну архітектуру 1930-их

Центр міської історії Центрально-Східної Європи та Польський Інститут у Києві запрошують на лекцію проф. Романи Цєльонтковської "Польська авангардна архітектура – Львів 1934 vs Ополе 2004 – зміна способу сприйняття, проектування, створення та використання вілли".

Захід відбудеться у рамках виставки "Дім: століття змін".

Час і місце: 15.02.2012 о 18:30, Львів, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, вул. Богомольця, 6.

Проф. Цєльонтковська говоритиме про два приклади авангардної архітектури. Будинок архітектора Вавжиньца Дайчака, який нічим не поступається зразкам Баухаусу 1930-х років - один з найбільш репрезентативних прикладів модерністичної вілли у Львові.

Історія вілли є особливою, наскільки може бути особливим свідок історії.

Іншим об’єктом є сучасний проект від KWK Promes, архітектора Роберта Щенсного. Віллу було спроектовано і виконано від першого ескізу і до обладнання інтер’єру. Є вона естетично цілісною – монохроматичною, статичною в своїй елегантності, виконана прекрасно і з технічного огляду і з огляду на матерію. Ікона сучасності.

Обидва об’єкти розділяють десятки років. Їх поєднує репрезентативність способу життя, свідомість клієнтів, уважність до авангардизму, майстерність архітекторів. Драматична, складна історія першого є фоном для короткої, прозорої історії другого.

Проф. Романа Цєльонтковська – завідувач кафедри проектування у просторі, архітектурного факультету Ґданської політехніки; архітектор, проектант, критик сучасної архітектури, починаючи з 1992 року займається модерністичною архітектурою Львова (автор книжки "Архітектура та урбаністика Львова за часів ІІ Речі Посполитої", 1998; у співавторстві: "Деталь житлової архітектури Львова ХІХ-ХХ ст.", 2008).

Виставку "Дім: Століття змін" представлено в приміщенні Центру міської історії у період від 3 листопада 2011 року до 10 травня 2012 року. Проект досліджує історію житла, його культурні та соціальні аспекти в різних ідеологічних та політичних вимірах впродовж ХХ століття.

Читайте на ІП: "Львів пострадянський. Місто, про яке не хочуть знати"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.