В Луганську вшанують пам'ять загиблого 15 років тому журналіста

13 березня в Луганську вшанують пам'ять журналіста Петра Шевченка, який за нез'ясованих обставин загинув 15 років тому.

Про це повідомляють організатори заходу.

Цього року виповнюється 15 років від дня загибелі поета і журналіста Петра Шевченка. 13 березня 1997 власного кореспондента газети "Киевские ведомости" в Луганській області, що вирушив до Києва у службове відрядження, знайшли повішеним на околиці столиці - в закинутій котельній.

"Відомо, що напередодні Петро Шевченко опублікував серію викривальних матеріалів, - повідомляють організатори. - Тож у самогубство журналіста, незважаючи на грамотно сконструйовані декорації, на Луганщині не вірять. І навіть представники духовенства всі ці роки незмінно проводять панахиду в дні пам'яті Петра Шевченка".

 Таємничу загибель Шевченка порівнюють із смертю Гонгадзе

Всіх тих, хто пам'ятає Петра Миколайовича Шевченко, організаційний комітет запрошує 13 березня зібрали на Гострій Могилі. Проїзд автобусом буде організовано від будівлі видавництва "Лугань" о 13:00.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"