У Кракові реставрують картину зі Львова - про полон царя Московії (ФОТО)

Фахівці краківського Королівського замку на Вавелі почали реставрацію картини "Прийняття Шуйських в Залі сенату в 1611 році". Вона зображає реальну історичну подію: коли полоненого царя Василя Шуйського привезли у Варшаву.

Полотно може виявитися оригіналом, який вважали втраченим у XVIII столітті.

Картина "Прийняття Шуйських в Залі сенату в 1611 році" початку XVII століття є однією з перших картин польського історичного малярства. Авторство приписують італійському живописцеві Томазо Долабелла.

Походження її до кінця не з’ясоване - можливо, це копія або репліка картини з Королівського замку у Варшаві, що була вивезена російським царем Петром І.

До реставраційної майстерні Королівського замку на Вавелі картина потрапила в грудні 2011 року з Львівського історичного музею. Реставратори запевняють, що настільки знищеного полотна вони ще не бачили. Після рентгену під пізнішими нашаруваннями виявили оригінал з початку XVII століття.

Реставраторські роботи

Директор Королівського замку на Вавелі Ян Островський каже, що невідомо за яких обставин було створено цю картину, наскільки вона є подібною до варшавської, а може і виявитися, що ця картина - оригінал.

"Справа розкриття первісного шару дуже довготривалаі і складна, - повідомила керівник реставраційної майстерні Єва Вілкойць, - вимагає використання дуже потужних розчинників, щоб зняти нашарування кількох поколінь".

Як повідомляє Telewizja Polska, праці з розкриття первісного шару можуть тривати цілий рік. Після реставрації картина експонуватиметься на Вавелі, після чого повернеться назад до Львівського історичного музею.

Відомо, що Томазо Долабелла виконав цикл картин на історичні теми для опорядження Королівського замку у Варшаві.

Сюжет картини "Прийняття Шуйських в Залі сенату в 1611 році" зображає реальну історичну подію: коли полонені гетьманом Станіславом Жолкевським російський цар Василь Шуйський з двома братами постали перед королем Сигізмугдом ІІІ Вазою і сенаторами.

Станіслав Жолкевський - лицар, який підкорив Москву

Згідно з історичними переказами, після приклоніння перед королем Шуйських відвели до окремих покоїв, де їх постригли і поголили. В неволі цар і помер.

Усунення полотен Долабелли зі стін Королівського замку росіяни вимагали ще у XVII столітті - доки, за однією з версій, картини не були вкрадені російськими військами після заволодіння замком. За іншою, польський король Авґуст ІІ Фрідріх подарував картини Петрові І на його багаточисельні прохання.

Первісно, картина, яку передали на реставрацію до Королівського замку на Вавелі, зберігалася в заславському палаці князів Санґушків, звідки у ХІХ столітті перевезена Євстахієм Санґушком до підгорецької резиденції в Галичині.

До Львівського історичного музею полотно потрапило після конфіскації в князя Романа Санґушка, який з початком Другої світової війни, спакувавши частину родинних збірок, намагався перетнути з ними польсько-румунський кордон.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.