Пошуковці передали найбільшу в СНД колекцію артефактів музею

Понад 1,5 тисячі експонатів часів Другої світової війни передали Дніпропетровському історичному музею пошуковці історико-пошукової організації "Пошук-Дніпро", що входить до Всеукраїнського громадського об’єднання "Союз "Народна пам’ять".

Урочиста передача найбільшого в історії України та СНД зібрання воєнних артефактів відбулася у приміщенні Діорами "Битва за Дніпро".

Як відзначив голова правління ВГО "Союз "Народна пам’ять" Ярослав Жилкін, усі ці експонати – наочний результат роботи пошукових загонів ІПО "Пошук-Дніпро" за минулий пошуковий сезон.

"Комусь може здаватися, що це просто купа іржавого заліза, - сказав Жилкін. - Але насправді, це свідчення тієї жорстокої війни, яка відбувалася на території нашої країни понад 65 років тому. Усе це лежить сьогодні просто у нас під ногами - на полях, у лісах".

За словами Ярослава Жилкіна, особливу цінність для пошуковців являють особисті речі солдатів, за якими можна дізнатися про долю тієї чи іншої людини.

"Зовсім нещодавно ми знайшли останки двох бійців Красної армії, в одного з яких був складний ніж із прізвищем Бородін, а в іншого – коробка із сірниками, підписана прізвищем Кошкін, - розповів пошуковець. - Ми почали з’ясовувати долі цих двох людей через військові архіви та дізналися, що обидва вони служили в 11-й розвідроті 10-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії та з 1943 року числилися зниклими без звістки. Насправді вони лишилися живими. Бородін помер у 2010 році, а Кошкін і досі живий, але, на жаль, зараз він тяжко хворий".

Щойно дозволить здоров’я, пошуковці сподіваються розпитати ветерана про те, як його особисті речі та речі його товариша опинилися у зовсім інших людей, і хто були ці люди. Можливо, так удасться дізнатися імена ще двох загиблих солдатів, які найімовірніше теж вважаються зниклими безвісти.

Як зазначила директор Дніпропетровського державного історичного музею Надія Капустіна, завдяки співробітництву з ІПО "Пошук-Дніпро" експозиція музею щороку поповнюється новими, дійсно унікальними експонатами.

Як зазначила Лідія Голубчик, саме завдяки пошуковцям в області сьогодні практично не залишилося так званих "чорних" копачів: "Вони просто тікають звідси, тому що пошуковці, які працюють відповідно до закону, пильно стежать за кожною підозрілою машиною в полях і кожною людиною з лопатою, яка щось копає на колишньому місці проведення бойових дій".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.